«Тисяча осяйних сонць»
★★★☆☆
У мене таке відчуття, що всі читають якусь іншу «Тисячу осяйних сонць». Бо моя була точно важливою у висвітленні соціально-політичних, релігійних і мізогінних проблем, але дуже поганою з точки зору художньої цінності.
Роман як мистецький твір не викликав в мені жодних емоцій, окрім обурення. Текст відчувався як будинок із білими стінами, в якому розставили картонні фігурки героїв із чітко наділеними характеристиками. Ти — жертва, тож весь досвід підсвічуватиме, що ти жертва. Ти — злий, тож кожного разу ти робитимеш злі речі. І ви хочете, щоб я співпереживала картонкам?