По кейсу.

По кейсу.

Чому погіршився стан?
Ну, скоріш за все – прогресуюча травматична обструкція верхніх дихальних шляхів.
Вибухова травма спричинила перелом нижньої щелепи і пошкодження м'яких тканин. Розвинувся наростаючий набряк тканин обличчя, язика і ротоглотки.Кров з ротової порожнини накопичується в ротоглотці, утворюються згустки. Нестабільність нижньої щелепи порушує нормальну анатомію та підтримку м'яких тканин. Кров і секрети можуть потрапляти в нижні дихальні шляхи.
Також при двусторонньому переломі нижньої щелепи зламана частина може зміститись в сторону дихальних шляхів, а оскільки корінь язика прикріплений до "дна" нижньої щелепи, під час такого зсування він перекриває дихальні шляхи.

Першочергові дії.
Тут вже не просто перелом щелепи, тут повноцінна загроза втрати дихальних шляхів.
Тому діємо за наступним алгоритмом:
- Негайно переоцінити прохідність дихальних шляхів.
- Дозволити пораненому зайняти найбільш зручне положення (сидячи або нахилившись вперед).
- Забезпечити постійне витікання крові і секретів із ротової порожнини.
- Використати аспіратор, (якщо є і знаємо шо з ним робити).
- Видаляти лише видимі сторонні тіла та згустки, не сунути пальці в писок всліпу.
- Дати кисень, якщо доступний.
- Організувати термінову евакуацію (нам пізда, Люда)
- Постійно контролювати свідомість, дихання і SpO₂.

В жодному разі не можна:
- Залишати такого пораненого самого.
- Вкладати примусово на спину.
- Встановлювати орофарингеальний повітровід притомному постраждалому.
- Намагатись механічно вправляти щелепу.
- Тампонувати ротоглотку наосліп (і не наосліп тоже).
Якщо обструкція стає неконтрольованою – крайко.

Як правильно оглядати при підозрі на травму щелепи?
Спочатку зовнішній огляд.
Асиметрія обличчя. Деформація нижньої щелепи. Набряк, гематоми, видима кровотеча, рани і сторонні тіла.
Потім оцінка ротової порожнини.
Наявність крові та згустків. Пошкодження зубів, відсутні або рухливі зуби, пошкодження ясен. Набряк язика і дна ротової порожнини. Скупчення слини і порушення її ковтання.
І наостанок функціональна оцінка.
- Чи може говорити?
- Чи може ковтати?
- Чи змінений голос?
- Чи є патологічна рухливість щелепи?
- Чи порушений прикус?
- Чи є біль під час руху щелепи?
Ну і не завадить пальпація.
Обережно визначити болючість. Виявити кісткові деформації і "сходинки" .

Загалом найнебезпечніше при переломі нижньої щелепи не сам перелом, а втрата прохідності дихальних шляхів. Тому щелепа нас повинна цікавити лише як засіб, який може спричинити обструкцію дихальних шляхів. Сама по собі вона не цікава. Навіть переломана.

Питання?