Так, ладно.

Так, ладно.
Отже, чи можливо таке без смерті матері і дитини?

Ну, чисто теоретично так.
А на практиці дуже малоймовірно.
Шалений викид адреналіну і норадреналіну + сильний больовий синдром закинуть тиск поза хмари. Внаслідок цього зривається серцевий ритм. Потім лопаються судини.
А далі на вибір – інфаркт, інсульт або крововилив в наднирники.
І коли до цього дитину не встигли "відділити" від матері, то скоріш за все помруть обидві.
Тому коли епідуральна аналгезія не діє, анестезіологи одразу вводять в загальний наркоз.
Без варіантів.

А як же ж тоді люди з травматичними ампутаціями примудряються зберігати свідомість і ще й самостійно накладати турнікет?

А от тут зворотня сторона адреналінової медалі.
Тимчасовий викид адреналіну дозволяє людині лишатись в свідомості і навіть усвідомлювати свої дії.

А як же ж так, шо один і той же адреналін в різних випадках призводить до абсолютно різних станів, спитаєте ви?
А я скажу.

Тут, діти мої, потрібно враховувати роботу психіки людини.

Травматична ампутація, це вже здійснившийся факт і адреналін працює на збереження життя, бо психіка дає нам команду – вижить!

Коли вас ріжуть наживо, це процес який триває, мозок розуміє, що це триватиме далі, вам страшно, ви панікуєте + адреналін.
Це переважно призводить до смерті.

Який висновок з цього?

Паніка=смерть.

Вапріси?