Андрій Гутник народився в РФ. Згодом жив у селі Полиці на Рівненщині. Опанував професію столяра. Любив працювати з деревом та добре знався на автотехніці. Захоплювався футболом, волейболом і баскетболом, а також складав кубики Рубіка різних видів та складності.
Андрій працював водієм швидкої допомоги у Полицькому центрі первинної медико-санітарної допомоги.
Під час повномасштабного вторгнення служив механіком-водієм у танковому батальйоні 155-й окремій механізованій бригаді. Псевдо Расмус отримав під час навчань у Польщі від німецького наставника, з яким потоваришував.
«Андрій був чуйною та світлою людиною із великим серцем. Людиною, яка своїм теплом зігрівала всіх оточуючих. Особливо любив дітей, вони також це відчували та відповідали взаємністю. Хоча своїх, на жаль, не мав», – написав брат Степан.
Андрій Гутник поліг 17 вересня 2025 року поблизу селища Гришине на Донеччині. Захисникові назавжди 37.
За віддану службу воїна нагородили нагрудним знаком «Ветеран війни».