Разом із дружиною тримали велике господарство. Також Микола займався будівельною справою. Собі й доньці спорудив будинки.
«Ранок у батька розпочинався з зарядки й холодного душу. Якщо взимку, то одразу йшов сніг відкидати, якщо тепла пора – полоти. Він був дисциплінованим і строгим. Коли про щось говорив, із ним не посперечаєшся. Допомагав сусідам, які евакуювалися, пильнував за будинками», – розповіла донька Людмила.
Удень 11 серпня 2026 року, коли Микола Короткий звично приліг вдома перепочити, селище атакував російський дрон. Чоловік отримав поранення, несумісні з життям.
У нього залишилися донька, син, дві онучки та онук. Дружина померла за декілька років до повномасштабного вторгнення від онкозахворювання.