Деякі двері не закриваються самі — їх доводиться закривати вам Іноді ми роками чекаємо на крапку в і

Деякі двері не закриваються самі — їх доводиться закривати вам

Іноді ми роками чекаємо на крапку в історії, яку давно час завершити.

На останню розмову, яка все пояснить.

На вибачення, після якого стане легше.

На вчинок, який остаточно розвіє сумніви.

Нам здається, що без цього неможливо рухатися далі.

Тому залишаємо двері прочиненими.

Повертаємося до старих повідомлень.

Прокручуємо в голові розмови, які вже не відбудуться.

Шукаємо відповіді там, де їх, можливо, ніколи не буде.

Але не кожна історія закінчується зрозумілим фіналом.

І не кожна людина здатна дати нам пояснення, на яке ми чекаємо.

Іноді завершення — це не те, що відбувається між двома людьми. А рішення, яке ви приймаєте самостійно.

Не чекати більше.

Не шукати прихованих сенсів.

Не залишати своє майбутнє залежним від чужих слів.

Бо деякі двері справді доводиться закривати самим.

Навіть якщо з іншого боку так і не пролунало «прощавай».