На вихідних побачила в Threads інформацію про відкриття нового магазину чоловічого одягу Yarmich у Ч

На вихідних побачила в Threads інформацію про відкриття нового магазину чоловічого одягу Yarmich у Черкасах. Там в коментарях люди звернули увагу, що вивіска бренду частково закриває мозаїчне панно із зображенням козака Мамая, яке прикрашає вхідну групу будівлі ще з 1988 року.

Панно частина мистецької та історичної спадщини міста. І достатньо було трохи змінити розмір або розташування вивіски, щоб воно залишилося повністю відкритим.

Я залишила коментар у Threads під тим дописом та в Instagram бренду. Останній, до речі, на сьогодні вже зник — чи видалений, чи прихований. Спочатку вирішила не розвивати цю історію далі, але сьогодні отримала реліз від бренду з запитом якраз розповісти про те, як вони бережуть культурну спадщину.

Мозаїка стала центром комунікації про відкриття магазину брендом. У своїх матеріалах Yarmich розповідає про повагу до історичного спадку міста, збереження мистецької спадщини та привернення уваги до неї.

Чи дійсно бренд вважає таке рішення дбайливим ставленням до мистецької спадщини? Якщо ви настільки цінуєте це панно, чому не подбали про те, щоб воно було повністю видимим? Чому не знайшли рішення, за якого нова вивіска не перекривала б частину мистецького твору?

Я тільки за, щоб сучасні бренди, взаємодіяли з мистецькою спадщиною та робили її частиною власної історії. Покращували та зберігали її, бо частіше мають на це кошти. Навпаки, це могло б бути дуже хорошим прикладом співіснування бізнесу й культурного надбання міста.

Але для мене повага до спадщини починається не з красивих формулювань у прес релізі, не з фотографій на тлі мозаїки і не з використання її у власному піарі. Вона починається з конкретних рішень і дій.

Особливо дивно читати позицію власника бренду про те, що «так було до нас і нас це влаштовує». Тобто ви прийшли в простір, побачили цінний мистецький об’єкт, вирішили розмістити поруч свою вивіску так, що вона його частково закриває, і вас усе влаштовує. Але водночас ви хочете розповідати про те, як дбаєте про цю спадщину.

Окремо шкода, що до цього кейсу долучилася родина автора панно. Донька митця — Олеся Теліженко, свого часу теж популярна українська дизайнерка.

Вважаю, що в цьому прикладі є велика різниця між «використовувати культурну спадщину як інструмент комунікації» та справді дбайливо до неї ставитися.

І дуже хотілося б, щоб бренди розуміли цю різницю. Особливо в час, коли цю культурну спадщину щодня знищує ворог.

Фото вивіски користувачки Threads iren_ladyr.


колекції • бренди • знахідки
telegram / instagram / podcast