#думки_вголос🧐 ⁉️ Час для кадрових рішень: чому посол у Словаччині Мирослав Кастран заслужено опинивс

#думки_вголос🧐
⁉️ Час для кадрових рішень: чому посол у Словаччині Мирослав Кастран заслужено опинився серед кандидатів на звільнення

Анонсоване Володимиром Зеленським масштабне перезавантаження дипломатичного корпусу стало очікуваним відповіддю на нові виклики війни. Вже в найближчий час очікується оприлюднення кадрових рішень щодо ротації щонайменше десятка керівників закордонних дипломатичних установ. Головна мета цієї дипломатичної хвилі - прибрати неефективність, забезпечити безперебійний ритм постачання зброї та надати взаєминам із міжнародними партнерами справді дієвої динаміки.

За наявною інформацією з поінформованих джерел, одним із кандидатів на звільнення та відкликання до Києва стоїть Посол України у Словацькій Республіці Мирослав Кастран. І якщо детально проаналізувати підсумки його «діяльності» в Братиславі, то таке рішення виглядає абсолютно логічним і скоріше навіть явно запізнілим.

Воно й не дивно, адже робота дипломатичної місії під керівництвом Кастрана вже давно перетворилася на суцільну ілюзію дипломатії. Замість активної боротьби за українські інтереси у країні зі складним політичним ландшафтом, посол обрав позицію інтелектуального спостерігача. У той час як вище керівництво України мусило самостійно шукати компроміси з урядом Роберта Фіцо -  посольство у Братиславі практично випало з медіапростору, відмовившись від проведення брифінгів, роз'яснювальної роботи та наступального відстоювання позиції України в словацьких ЗМІ.

Більше того, ця інертність призвела до прямого саботажу оборонного напрямку. Через відсутність належного дипломатичного супроводу та небажання посла вибивати ліцензії, стратегічно важливі контракти щодо постачання та транзиту боєприпасів і військової техніки зі словацьких підприємств регулярно валили в бюрократичних тенетах. Військові вантажі для ЗСУ неодноразово були змушені йти в обхід Словаччини через перевантажену Польщу, що спричиняло критичні затримки безпосередньо на лінії фронту.

Така дискредитація дипломатичної служби стала наслідком повного зміщення пріоритетів очільника дипмісії. Поки в кабінетах посольства брак результатів у питанні зброї зручно списували на «політичні складнощі у Братиславі» - статус, час та неформальні важелі Мирослава Кастрана справно працювали на інтереси окремих олігархічних кланів. У посольства дивовижним чином знаходилися і сили, і контакти в місцевих міністерствах, коли йшлося про забезпечення «зелених коридорів» для вантажівок великих агрохолдингів, просування приватного логістичного транзиту чи вирішення конфліктів із ветеринарними інспекціями. Виявилося, що захист інтересів приватного бізнесу для очільника посольства є набагато важливішим завданням, ніж наповнення державного бюджету України чи порятунок оборонних контрактів.

Оточивши себе бюрократичним парканом, дипломат повністю розірвав зв'язок і з власною громадою. Сотні тисяч українців у Словаччині замість підтримки наразилися на глуху стіну байдужості, ігнорування волонтерських ініціатив та формалізм. Ситуація дійшла до межі, коли громада була змушена направити відкрите звернення до керівництва держави, заявивши про готовність до публічних протестів прямо під час можливих міжурядових зустрічей, аби бути почутими.

Окремим тривожним фоном у цій історії залишається і медійне минуле родини посла, де фігурують факти ведення бізнесу близькими родичами на території країни-агресора та зведення елітних об'єктів для російських силовиків вже після початку російської агресії проти України у 2014 році.

Саме тому очікувані кадрові зміни в дипломатичному корпусі, і зокрема негайна заміна Мирослава Кастрана, мають стати тим необхідним ковтком свіжого повітря, який поверне дипломатії її первинну суть. Звільнення посадовців, чиї особисті інтереси та лояльність до окремих олігархів виявилися вищими за інтереси власної держави та її народу - надасть реального імпульсу всій системі зовнішніх зносин України у цей критичний момент історії!