Останнім часом знаходжу багато цікавих робіт навколо психології мислення, проживання життя, смаку, естетики, сприйняття і багато інших сфер.
Олена Франковська:
Щиро, ніколи не любила науково-популярну літературу і з відчуттям «треба» читала всі ці есенціалізми, майндсети, антикрихкість тощо. Але нещодавно відкрила для себе Бурдьє, Розу та Дьюї.
Повертаємось до теорії резонансу: вона пропонує оцінювати якість життя не за кількістю досягнутого, а за якістю нашого зв'язку зі світом.
Ми купляємо абонемент в дуже гарну фітнес студію, але під час заняття думаємо про роботу; їдемо в подорож, але більше зайняті маршрутом, ніж самим містом; займаємось чимось новим — і вже думаємо, як використати це для монетизації. Такі ситуації виникають чи не щодня.
Резонанс — це не коли просто щось нам доступно, а коли це щось відповідає нам.
По факту він виникає, коли щось нас по-справжньому зачіпає, ми відгукуємося на це й самі змінюємося внаслідок взаємодії.
Проте головне: резонанс неможливо гарантувати.
Ви можете купити квиток на концерт, але не можете купити кайф від музики. Можете забронювати красивий готель, але не гарантувати собі відчуття задоволення від подорожі.
А значить, те, що робить досвід цінним, не завжди піддається управлінню. І ЦЕ цінно.
Тож мене зацікавило: а як можна на це впливати?
Коли ми оцінюємо кожен досвід через його корисність, ми ризикуємо втратити здатність просто бути в ньому.
Існують різні «осі резонансу»: горизонтальні (людські стосунки), діагональні (робота, предмети, практики) і вертикальні (природа, мистецтво, релігія, історія).
Тому приготування вечері, робота над дизайном чи прослуховування музики можуть бути не менш значущими, ніж великі життєві події.
Мені, яка шукає усюди користь та практичність, особливо важко було сприймати це. Але інтерес та жага до експериментів спонукають перевірити та відслідкувати, які ситуації та події викликають в мене той самий резонанс.
//хоча, можливо, саме це і не слід перетворювати на якийсь експеримент, а треба просто прожити:)