В попередньому дописі - про те, як сам уряд описує масштаби проблеми лудоманії.

В попередньому дописі - про те, як сам уряд описує масштаби проблеми лудоманії.
🗣Тепер - про те, що пропонує з нею робити.

Цифра зі Стратегії:
❗94% опитаних гравців із залежністю повідомили, що НЕ ЗДАТНІ ПРОТИСТОЯТИ БАЖАННЮ грати.
❗Усі опитані залежні гравці безперервно грали понад п'ять годин.

☝️Тож, людина втрачає самоконтроль, значить мають працювати зовнішні обов'язкові обмеження.
А що бачу в плані заходів?

Розширення практики самообмежень і лімітів участі, методичні рекомендації для організаторів азартних ігор щодо їхньої власної політики «відповідальної гри».

І аж у 2028 році - можливість самообмеження через особистий кабінет гравця.

❓Але де обов'язкові обмеження самого процесу гри?

➖немає у Стратегії конкретного максимального часу гри.
➖ немає ліміту коштів, які людина може витратити на азартні ігри.
➖немає обов'язкової тривалої перерви після безперервної гри.

Тобто уряд сам констатує втрату самоконтролю, але значну частину захисту знову пропонує будувати на самообмеженні.
Як це має спрацювати для людини, яка вже не здатна себе зупинити?

І головне - чому держава не хоче встановити такі запобіжники законом?
Бо відповідні пропозиції були.
Про них 👇