історія Вікі та Ярослава, на яку ми так чекали!
✨лікар і пацієнтка
✨заборонені стосунки
✨вимушена близькість
✨драма??
✨дуже відверто
Я потрапляю в лікарню під час жахливої бурі. В мене термінова операція, зв'язку із зовнішнім світом немає. Є тільки я і він. Той, хто підтримує. Той, хто дає знову відчути себе жінкою. Та чи маю я право мріяти про нього, коли він — мій лікар, а я — його пацієнтка?
✨✨✨✨✨✨✨✨1️⃣8️⃣✨
— Що тут у нас? — чую шелест паперів і аромат кориці з ялиновим гаєм.
На секунду забуваю про біль. Відчуваю лише цей аромат. Хто це? Намагаюся розплющити очі й озирнутися, але туман не розвіявся — та й людина з дивовижним запахом стоїть позаду мене.
— Різкий біль у боці, — коментує фельдшер. — Дівчина дітородного віку.
— Реєструйте, а потім до мене на прийом, — повторює власник ялинового аромату.
— Добре, Ярославе Пилиповичу.
Цікаво, скільки років цьому Ярославові? За голосом важко сказати — може бути і тридцять, і п’ятдесят. Але голос приємний, розкотистий. Я чіпляюся за нього, наче за фантазію, яка відганяє болісні імпульси всередині. Поринаю у свій світ, де із цікавістю теревеню з власником ялинового запаху. Ярослав. Яке цікаве ім’я. Мудре. Дуже пасує лікареві.
✨✨✨✨✨✨✨ https://booknet.ua/book/anamnez-bazhannya-b460860