Дивишся обдовбаний Кіллхаус який ніби знімали не українці які пережили війну.

Дивишся обдовбаний Кіллхаус який ніби знімали не українці які пережили війну. Знімали там ще багато різної туфти на яку витратили за 4 роки 34 млн доларів.
А потім дивишся 5 сезон Фауда, 7-8 серії які отримали не просто так рейтинг 9.4 IMDB.
Де показані події 7 жовтня 2023 року. Ось так треба знімати кіно про власний трагічний день апокаліпсису коли життя перевернулося.

І ось, про події в Ізраїлі кіно, ці серії дивиться весь світ. А історія про наше 24 лютого - нікому нафіг не цікаве, бо ми нічого подібного зняти не змогли.

Ви можете навіть не дивитись весь серіал Фауда. 7-8 серії 5 сезону існують як окрема історія саме 7 жовтня.

7–8 серії «Фауди» спрацювали не тому, що «світ любить Ізраїль більше», а тому що це рідкісний випадок, коли чужий апокаліпсис зняли як чужий апокаліпсис — без героїчного кадру «ми вже всіх врятували» хоча війна ще триває не в нашу користь, без камео начальників-корупціонерів і без відчуття, що глядачеві продають бренд підрозділу.
Те саме і стосується жахливого фільму Буча, який рекламував як шедевр пропагандист Fire Point Юрій Романенко. Назва на якій автори паразитували не зацікавив не те що українського глядача, але й західного - жодних нагород, жодна платформа це низькопробне кіно не купила.

Автори самі порівнювали це зі «Списком Шиндлера» - ось настільки вони відбиті нарциси. Вийшла телевізійна драма з пафосом, прямими біблійними алюзіями і відчуттям, що культовість замовили ще до зйомок.

Режисер називав стрічку «політичною зброєю». Зброя без форми виглядає як агітка: треба, щоб світ побачив, а не щоб глядач не міг відвести очі.
Ось чому це інша порода, ніж 7–8 серії «Фауди». Там камера лишається з людьми, які спізнюються і нічого не контролюють.
У «Бучі» майже завжди є герой, який везе, рятує, пояснює. Трагедія стає маршрутом. Після такого фільму не залишається порожнечі 24 лютого — залишається мораль і титри.

«Фауда» переписала сезон після 7 жовтня і свідомо поставила глядача перед вибором: дивись або йди. Українське кіно частіше хоче, щоб після титрів стало «гордо», а не порожньо.

Ті дві серії «Фауди» сильні саме тому, що не лікують. Вони показують людей, які спізнюються до власної родини. Ось цього українському ігровому кіно про 24 лютого майже не дали зробити на тому ж рівні жорсткості й масштабу.

Не тому що «не вміємо знімати війну» — документалісти вміють. А тому що велике ігрове кіно досі частіше знімає міф про порятунок, а не ранок, коли порятунку не було.