Одна з найулюбленіших пісень.

Одна з найулюбленіших пісень.
Як оголений нерв. Так йде прощаючись зі своїм життям легенда музики.
Пісня з 2002-го, кліп з 2003-го. Багато хто вважає його одним із найсильніших музичних відео взагалі.

Сингл вийшов у березні 2003-го. У вустах Кеша рядки про біль, пам’ять і те, що «усі, кого я знаю, зрештою йдуть», уже читаються не як молодіжна депресія, а як підсумок життя: слава, гріхи, втрати, хвороба.

Кліп зняв Марк Романек (раніше робив «Ближче» для Nine Inch Nails). Він сам напросився і навіть пропонував працювати без гонорару. Знімали в лютому 2003-го в будинку Кеша біля озера в Гендерсонвіллі, Теннессі, і в закинутому, затопленому музеї «Дім Кеша». Кешу було 71, здоров’я вже було погане, зйомки в холоді довелося стиснути в кілька днів.

Кадр простий і жорсткий: старий Кеш за піаніно біля вікна, стіл із їжею й квітами, які гниють, архіви молодого Кеша в розквіті, золоті диски й трофеї як «імперія бруду», Джун Картер Кеш, яка дивиться на чоловіка.

Вона померла 15 травня 2003-го, через три місяці після зйомок. Джонні — 12 вересня того ж року, через 4 місяці. Будинок, де знімали, згорів у 2007-му.
Резнор після кліпу сказав, що відчув, ніби втратив пісню: «та пісня вже не моя». Рік Рубін плакав на першому перегляді й назвав це історичним документом — емоція рівня двогодинного фільму в чотири хвилини.

Нагороди: «Ґреммі» за найкраще коротке музичне відео (2004), «Сингл року» і «Музичне відео року» від Асоціації кантрі-музики (2003), премія MTV за найкращу операторську роботу (Кеш став найстаршим номінантом в історії премії; Джастін Тімберлейк на тій церемонії сказав, що нагорода за найкраще чоловіче відео мала б дістатися Кешу). NME у 2011-му поставив кліп на перше місце серед усіх музичних відео, Rolling Stone у 2021-му — на друге.

https://youtu.be/8AHCfZTRGiI