Портніков заявив, що якщо ви не бажаєте жити ЗАРАДИ УКРАЇНИ - ви маєте переїхати в інші країни.

Портніков заявив, що якщо ви не бажаєте жити ЗАРАДИ УКРАЇНИ - ви маєте переїхати в інші країни.
Жити заради себе і своїх родин, вважає Віталій, кріпакам не треба.
Фактично Портніков озвучив ідеологію партії війни.

Портніков ставить націю вище за конкретну людину. «Збереження національної присутності» - це мета, а індивід має підлаштовуватися під неї. Якщо твої цілі інші (безпека сім’ї, кар’єра, нормальне життя, медицина, освіта дітей) - ти нібито не той. Це стара логіка: «народ - це не ти, а щось вище за тебе».
У 21 столітті, коли люди вільно переміщуються, це звучить як вимога кріпацької лояльності.

Він малює картину: або ти залишаєшся і «зберігаєш народ і землю», або ти їдеш за комфортом і втрачаєш ідентичність.
Насправді діаспора може (і часто робить) більше для культури, мови, грошей і політичного впливу, ніж частина тих, хто фізично сидить в Україні, але нічого не робить. Ірландський приклад, який він наводить, якраз показує інше: величезна ірландська діаспора десятиліттями підтримувала острів грошима, політикою і пам’яттю. Ті, хто виїхали, не зникли як ірландці.

Після 2022 року сотні тисяч людей виїхали не тому, що «шукали задоволення», а тому що в країні війна, злочинна мобілізація, економічний колапс, корупція і відсутність горизонту.
Називати це «небажанням жити заради України» - це зручна моралізація, яка знімає відповідальність з держави і еліт, на які вже понад 20-30 років працює Портніков. Портніков нічого не каже про те, чому люди не хочуть залишатися: ризики для життя, якість влади, ТЦК, закриті кордони, відсутність перспективи. Сам Портніков не буде лишатись, якщо його позбавлять бронювання та гарантій, що він не опиниться на фронті.

Україна і так має катастрофічну демографію. Логіка «залишайся і страждай, інакше ти не справжній» прискорює відтік тих, хто ще міг би залишитися або повернутися.
Країни, які вижили і зміцніли (Ірландія, Ізраїль, Польща в різні періоди), не будували ідентичність на докорах тим, хто виїхав. Вони створювали умови, щоб повертатися було вигідно.

Портніков озвучує позицію Партії війни, де лояльність до абстрактної «України» важливіша за життя конкретної людини і її сім’ї. Він не пропонує, як зробити так, щоб люди хотіли залишатися. Він просто ділить на своїх і чужих. Це зручно для моральної пози, але погано працює як стратегія збереження нації. Нації зберігають не докорами, а можливістю нормально жити.

@NovynyPravdy