Треба підписувати мир.

Треба підписувати мир.
Будь-який мир кращий за цю бійню.
Ця м’ясорубка вже п’ятий рік. Скільки ще вона має тривати? Доки не вимре останній?
Ця жінка сьогодні могла б спокійно прокинутися вранці, якби у 2022 році Зеленський не відкинув уже узгоджений мирний договір, відмінивши зустріч з Путіним де все мало б бути підписано. Після того він поклав на вівтар своєї влади сотні тисяч життів, здав Бахмут, Авдіївку і ще десятки міст.
А тепер ця бабуся корчиться від болю — і для частини журналістів це, схоже, вже справжнє задоволення.
Розписати, як вона виє, як її крики чула вся Солом’янка. Смакування чужого горя — ось і весь «репортаж». А висновків — нуль.
Ці крики не чує ніхто у світі. Світу плювати. Він живе своїм спокійним життям, де лідери не довели свої народи до самознищення.

Не чують їх і на Банковій. Друзі та заступники Зеленського вже давно рахують гроші — не в коробках і не в сумках, а цілими мішками.

Не чує їх і заброньований Віталій Портніков. Сьогодні він у Львові, завтра знову втече в Польщу виконувати замовлення своїх кураторів з USAID і збройного лобі.

Не чують і сотні бариг, які нажилися на дронах. Один через Стерненка так розжирів, що цього року купив собі й своїй дівці новенький Range Rover і Mercedes.

Не чують на Заході. Західні політики вже десятки разів відкрито казали: їм вигідно, щоб українці гинули далі і послаблювали Росію. Тому вже навіть відмовляють у тимчасовому захисті - йдіть, типу, спочатку відвоюйте, а потім повертайтесь якщо виживете.
Для них українці — витратний матеріал у геополітичних іграх.

І ми самі забудемо ці крики. На їхнє місце прийдуть нові. І знову нові. Поки хтось, сидячи в броні, у кого ніхто з рідні не гниє в окопі, буде пафосно розповідати, що «не можна віддавати рештки Донбасу», що «не можна домовлятися», що треба «примусити» сторону, яка в сотні разів сильніша й більша за нас.

Партія війни — головна хвороба України.
Доки вони при владі — ці крики не стихнуть.
Бо їм з Росією не потрібен жоден мир, навіть якщо він буде дійсно міцний та вічний.
Їм потрібна вічна війна. Без війни вони опиняться у вигнанні. В тюрмах. Так що краще й далі жертвувати простим людом.

Біда в тому, що якщо не укласти будь-яку мирну угоду, колись цими криками - будуть ваші власні. Через втрату рідної людини або через нереальний біль від ракетного удару по вашому будинку, в якому ви спали.