Юрчик.

Юрчик.
Там твоя дружина вже всім на тебе скаржиться, аж трохи надоїла. Поки ти сидиш і перефразовуєш цитати з «Достукатися до небес», вона розповідає, який ти глибокий мислитель, коли в повітрі «тупе синювате свічення».
А як там твої друзі по Fire Point в Іспанії і Міндіч в Ізраїлі? Відчули «естетику моменту»?
Чи вони більше відчувають, як мішки з грошима проходять через резонанс з кожною клітиною?
Бо ця вся твоя поетична хуйня про Лавру, колокола і «живий разом з народом» — це якраз через тебе і твоїх дружбанів-підарасів.
Вже б давно підписали мир, якби бабло не косили на перефарбуванні ракет і дронів, а ти б не розповідав казки про «естетику», сидячи на зарплаті бізнесу Зеленського.
Два «долбоєба»? Дивись у дзеркало, Юрчик. Там один.
Розповідати, як ти поетично насолоджуєшся обстрілом - може лише скотина, яка на цій війні заробляє.

- Я не был на море.
- Ладно не заливай! Ни разу не был на море?
- Не довелось, не был.
- Уже постучались на небеса, накачались текиллы, буквально проводили себя в последний путь, а ты на море-то не побывал!
- Не успел, не вышло.
- Не знал, что на небесах никуда без этого!?
- ...
- Пойми! На небесах только и говорят, что о море. Как оно бесконечно прекрасно. О закате, который они видели. О том, как солнце, погружаясь в волны, стало алым как кровь, и почувствовали, что море впитало энергию светила в себя, и солнце было укрощено, и огонь уже догорал в глубине. А ты? Что ты им скажешь?! Ты никогда не был на море. Там наверху тебя окрестят Лохом! На небе только и разговоров, что о море и о закате..."
Диалог из фильма "Достучаться до Небес"