У диктатурах і жорстких авторитарних режимах погрози родичам, сім’ї, батькам, дітям — стандартний ін

У диктатурах і жорстких авторитарних режимах погрози родичам, сім’ї, батькам, дітям — стандартний інструмент, а не виняток.

Це називається колективною відповідальністю або «тиском через близьких».
Логіка проста: легше зламати людину, коли ти погрожуєш не їй особисто, а тим, кого вона любить і за кого відповідає.

Історичних і сучасних прикладів багато:
• СРСР — сім’ї дисидентів, репресованих, емігрантів брали в заручники, виселяли, позбавляли роботи, дітей забирали.
• Північна Корея — офіційна система покарання «трьох поколінь».
• Китай, Іран в різні періоди — тиск на родичів активістів, журналістів, опозиціонерів.
• Багато інших режимів ХХ–ХХІ століття робили те саме.

Пост від Миротворець» прямо спрямований не на саму дитину/підлітка («вишкребка»), а на його батька. Вони публічно заявляють, що «батько знайшовся», звинувачують його у «вихованні зневаги до захисників», фіксують «погрози» від нього і прямо кажуть, що «рембобатя заслужив виховну годину».
Це класичний публічний тиск на родича неповнолітнього, який брав участь у конфлікті/мітингу біля об’єкта Нацгвардії в Петропавлівській Борщагівці, де незаконно утримували чоловіків як вʼязнів.

Кожній людині самій сьогодні вирішувати, на якій стороні вона тепер буде - добра чи цього зла партії війни.
Схоже Зеленський забув, що він теж батько і в нього є син.