«Як кримінальні справи проти Семена Кривоноса проявили головну проблему української «антикор тусовки

«Як кримінальні справи проти Семена Кривоноса проявили головну проблему української «антикор тусовки».

Коли загнаний в кут генпрокурор Кравченко, тікаючи, вирішив розказати про справи проти Семена Кривоноса, нікого з тусовки, про яку йшлось вище, це не здивувало. Історія про фіктивно всиновленого хлопчика була відома давно. В ній вистачає фактів: була цілком реальна кримінальна справа про підкуп студентів і потім фіктивне всиновлення, щоб скористатись амністією і не отримати реальний строк. Політичними репресіями цю історію не пояснити, бо ніякої небезпеки владі Кривонос тоді не представляв. Інша земельна справа про хабар теж не була ні для кого секретом — про неї розказували журналісти розслідувачі. І що б зараз ми не говорили про Гнапа (а все видається досить однозначним), тоді це був дуже поважний в тусовці розслідувачів журналіст. Та й просто було багато фактів і реальна справа. На скільки вона обґрунтована — відкрите питання.

Що сталось, коли ці справи сплили. За логікою антикор активісти і журналісти, які активно розказували про розслідування НАБУ, мали публічно і дуже гучно поставити Семену Кривоносу цілий ряд питань — їх справді багато, і вони не лише про обвинувачення, але і про уточнення багатьох незрозумілих моментів справ. Взагалі вони ще мали оголосити його винним без вироків, як робили раніше, але вимагати цього були б дивно.

Що зробила «тусовка»? Зняла 100500 сюжетів і обговорень про те, куди втік Кравченко, і чому він мовчить. Ні, це цілком доречні питання, але якось однобоко. В кімнаті стоїть слон, якого ніхто не помічає? А Кривонос тим часом вийшов на брифінг і не відповів на жодне питання журналістів по суті. Взагалі. Так, він не втік з країни, він втік від питань і майже вся антикор тусовка це проковтнула, бо Кривонос свій. В цій тусовці так заведено: підвищені вимоги до моральності і доброчесності стосуються усіх, окрім своїх. І це давно не секрет, але цей випадок блискуче це підкреслив. Вимагаючи моральності і чесності від влади, частина людей вирішила, що самі вони можуть бути такими, як зручно і вигідно. Просто тому, що їх вади менші.

Чому це погано? Тому що це ніякий не суспільний контроль — це міжсобойчик, де свої роблять, що хочуть, а чужих розривають, щоб не претендували на владу, вплив і монополію на правду. А ще це погано тим, що обʼєктивні голоси в цій кокофоніі хейту, хайпу і народного гніву звучать з кожним роком все тихіше. Правда і обʼєктивність складні і неприємні. Сотні тисяч переглядів на них не набереш.

Зараз частина цих активістів рвуться у комісію по відбору голови САП — це аморально і абсурдно одночасно. Конкурси, попри очевидні недоліки, в багатьох випадках дозволяють відсіяти поганих кандидатів. І головне — вони не дозволяють вибудовувати вертикаль влади на лояльності замість професійності. Але коли на конкурси з одного боку рвуться підставні люди Офісу президента, а з іншого — активісти, які без зайвих питань про доброчесність тащать своїх, результат точно буде незадовільний. Ні про яку обʼєктивність не йдеться. Як Кривонос пройшов співбесіду на доброчесність — теж відкрите питання.

І я розумію, що найлегший висновок з цього посту «продались …. (цікаво, кому цього разу)», або «рука Кремля», але було б непогано, якби трохи більша частина суспільства почала розуміти, що не все робиться заради влади, грошей чи переглядів, а тому що правила одні для всіх і кожна нормальна людина зацікавлена, щоб насправді так і було.” - Коберник.