І ще навіщось нагребла книжок у Видавництві Анетти Антоненко.

І ще навіщось нагребла книжок у Видавництві Анетти Антоненко. Підкупили описи:

- "Аталасса" - головний герой самовільно вирішує замкнутися у психіатричній лікарні і зустрічає там дуже різних людей, яких суспільство вирішило ізолювати і назвало "ненормальними". Усе це на фоні держперевороту на Кіпрі.

- "Книга Аврори" - вірші, нотатки та бесіди аргентинської письменниці та інтелектуалки Аврори Бернандес, яка за сумісництвом також була дружиною Кортасара;

- "Небо над Бей-сіті" - прикольний за формою роман у формі псевдомемуарів: героїня спочатку блискавично швидко описує 20 років свого життя в Америці у сім'ї емігрантів з Європи. А потім - дуже докладно ще про кілька важливих днів свого життя. Цю книжку планую прочитати якнайшвидше;

- "Собаки й сучі діти" - короткі есеї військового кореспондента Артуро Переса-Реверте про тварин (переважно, собак) на різних війнах;

- "Нікі" - книжка про буремну історію Греції, на прикладі життя однієї дівчинки. Починається зі слів "Тепер, коли я вже мертва і лежу, саваном укрита, в труні". Інтригує )

- "Батько" - щось про родинні стосунки з італійським темпераментом. монологами у формі потоку свідомості, гумором та психологізмом;

- "Останнє літо в місті" - саркастичний роман про письменника в Римі, у якого немає грошей, але є бухло. Маю "«Прогулянки з собаками» цього ж автора, яку називають другою книгою цієї дилогії, тому купила і цю, першу.

Радує, що вони всі маленькі, але коли візьмуся читати - не питайте 🫣

#приїхало