"Лабораторія" відкрила передпродаж нової книжку Флоріана Іллієса – «Любов у часи ненависті» – ідеаль

"Лабораторія" відкрила передпродаж нової книжку Флоріана Іллієса – «Любов у часи ненависті» – ідеальна книжка любовних пригод митців, щоб подумати «як же скучно я живу і слава богу» 😁😁😁

Знову дослівно цитую Катерину з Лабораторії, бо краще я в жизні не напишу 😄

Книжка про те, як Брехт одразу після власного весілля їде зустрічати з потяга коханку. БУКВАЛЬНО з весільним букетом у руках. А коли та чомусь не стрибає йому на шию від такого жесту доброї волі, намагається заспокоїти її, називаючи весілля «неминучим», а проте «несуттєвим».

Але це тікі начало, бо тим часом інша його коханка, дізнавшись про весілля, у дуже печальних чувствах намагається покінчити життя самогубством. На щастя, виживає і вже за шість днів береться писати п'єсу з назвою «Happy End».

Головну роль у цій п'єсі отримує та сама коханка, яку Брехт зустрічав на вокзалі, другорядну — його новоспечена дружина, а головну чоловічу роль зіграє новий мужчина колишньої дружини Брехта, він же вітчим його доньки. Отак от.

Про те, як Гемінґвей намагається довести Фіцджеральду, що в нього не такий уже й маленький пеніс: спершу особисто оглянувши його експертним оком в туалеті, а потім запропонувавши згорьованому товаришеві сходити до Лувру й порівняти себе з античними статуями. Да, було, звичайна чоловіча дружба.

А ще про те, як той-таки Гемінґвей ніяк не міг засинхронитися з Марлен Дітріх у тому, коли їм закохуватися одне в одного і ніяк не могли зробити це одночасно . У них загалом були дуже нішеві стосунки, він називав її «капуста», а вона його «тато». Така от романтіка.

Та ж таки Марлен Дітріх страшне як полюбилася Ремарку. Полюбилася настільки, що той навіть грів її халат на батареї, щоб їй було тепленько, а ще виконував роль лічного секретаря, набирав їй ванну і приносив фрукти.

Короче, отакого всякого інтересного можна вичитати, ну а Іллієс розповідає все це в своїй найкращій манері оповідача-пліткаря. Вам сюди!

пост #направахреклами