Ладно, самі напросилися. — 📚 Непозбувний книгочитун

Ладно, самі напросилися. Продовжуємо разом читати "Забери мене у Віллов-Фоллз". Початок був тут і тут.

Отже, наша героїня тікає з весілля, ридає, і теж вирішує, що це вона винна 🫥.

Така типу "якби я не прийшла на весілля, у них би все було ок, а своєю присутністю я все зруйнувала - їхнє кохання, їхні мрії, їхнє майбутнє. Я заслуговую на ненависть! Всі мали рацію, коли мене називали шльондрою!!!" 😐😐😐

Сидить ридає, і тут підходить ДУЖЕ КРАСИВИЙ чувак, який трохи запізнився на це весілля і оце приїхав.

Вона каже йому: "Там весілля вже всьо, передумали, можеш не йти".
А він такий: "А чо? І чо ти ридаєш?".
Вона: "Не хочу про це говорити, але повези мене кудись. Я не маю ніяких грошей, змінного одягу, нічо не маю і всі мене ненавидять, а на лавочці спати якось не хочеться. Повези мене до себе додому у затишне містечко Віллов-Фолз, бо мені якраз треба затишок".

Він такий: "В смислі? Ні.".

А вона: "Ну дуже хочеться!".

Він такий: "Ну ок. Поїхали на три дні до мене, але я живу з батьком, сестрою і п'ятирічним братом".

Привозить, а там сестра така: "О, це та жінка, яка зруйнувала весілля блогерки!!! Я по телевізору бачила!".

Він: "Так ти, виявляється, брехло!"

Героїня: "Та я не хотіла нічо руйнувать".

Він: "Не хотіла, але це трапилося! Я допоміг жалюгідній істоті!".

🙄🤔👀🤷🤦
(далі він, по ходу, передумає, і у них буде любов)