Соромно зізнатися, але зранку дитині перепав двогодинний мультик, бо мені терміново треба було дізна

Соромно зізнатися, але зранку дитині перепав двогодинний мультик, бо мені терміново треба було дізнатися, що тут буде з зомбями далі. Поки не дочитала - не попустило 😁

"Побачення після кінця світу" - це щось міжжанрове: наче й ромком, але тут кровіща, стрілянина, гниль, кусачі, палії, смерті та апокаліпсис. Трохи дурнувато, але ж як затягує!

Ситуація наступна. Прибабаханий батько все дитинство доньки змушує її укріплювати будинок для майбутнього кінця світу: обмотувати паркан колючим дротом, рити траншеї, оце от все. В її школі з цього всі ржуть. А один однокласник рже найбільше, і дівчина вирішує, що в разі чого, цього згодовуєм зомбям першим.

І ось через 10+ років кінець світу реально настає. Її батько рятує кількох людей, серед них - оцей її однокласник, який встиг обрости м'язами та двометровим зростом. І, звісно ж, чисто випадково їх селять в одній кімнаті цього укріпленого будинку 😁 І він її ще й починає тренувати, як битися з зомбями.

Далі, в принципі, можна здогадатися, що буде. Але там не тільки повільний перехід між ворогами та коханцями, а й оце життя групки людей на обмеженій території, яку періодично атакують всякі неприємні тіпи з бажанням зробити кусь.

Місцями мої очі закочувалися, як у тих самих зомбів, але це було весело, і хімії цій книжці теж не бракує. А в кінці ще й трохи драми досипали.

Коротше, моя дитина задоволена і хоче, щоб мамі траплялося більше таких дурнувато-відпочивальних книжок, які дозволять їй майже безлімітно надивитися мультиків суботнім ранком 😁

#непозбувний_відгук