Але і зворотнє правда. Якщо у відповідь на вашу атаку терапевт ображається, холодніє, соромить, карає або починає чіплятись до вашої особистості, це не ваша терапія, це його непророблена територія. Тікати звідти цілком нормально. І шукати того, хто працює із супервізією і власною терапією.
Терапевтам окремо, без прикрас. Супервізія не розкіш, а страховка від власного відіграшу. Особиста терапія не формальність. Протоколи безпеки не параноя. І якщо ви відчуваєте, що ця людина вас руйнує, ви маєте право передати її.
Я не скажу вам, що після цього стане легко. Не стане.
Після такої сесії тіло ще годину не відпускає. Руки холодні, дихання коротке, десь в області сонячного сплетіння щось лишається незручним. Ви йдете додому, і хочеться або плакати, або лягти, або написати терапевту "забудьте все, що я сказала".
Не пишіть. Просто прийдіть наступного разу і подивіться, чи він на місці.
Не кожна людина готова до цього. Не кожен терапевт здатен це витримати. Не кожна ненависть перетворюється на близькість, іноді вона просто перетворюється на ясність. І це теж результат.
Але якщо ви колись були дитиною, чия злість руйнувала світ, то один раз побачити, що світ вистояв, вартує цілої п'ятниці нервів.
ОБІЙМАЮ ВСІМ СЕРЦЕМ
Ляля ❤️