Плюс сором. "Ну був підйом, ну витратила зайве, ну наговорила дурниць. Кому про таке розповідати."
Плюс банальне: лікар має 15 хвилин на прийом. За 15 хвилин анамнез життя не збереш.
І ось людина роками носить діагноз "депресія", їсть таблетки які не можуть подіяти в принципі, і поступово приходить до висновку що з нею щось фундаментально не так. Що вона безнадійна. Що навіть медицина від неї відмовилась.
А з нею все "так". Просто ніхто не поставив правильне питання.
Тепер що з цим робити. Конкретно.
Якщо ви роками в депресії і антидепресанти не працюють або дають короткий ефект з відкатом - не приймайте вирок "резистентна" мовчки. Просіть повну діагностичну переоцінку. Так і кажіть: "Я хочу виключити біполярний спектр."
Сядьте і чесно пропишіть свою історію. Не тільки погані періоди. Особливо хороші. Чи були підйоми енергії без зовнішньої причини? Періоди коли ви спали по 4-5 годин і були свіжі? Коли гроші летіли легше ніж зазвичай? Коли рішення приймались миттєво і здавались геніальними? Навіть якщо це було раз. Навіть якщо давно. Це критично важлива інформація для лікаря.
Запитайте близьких. Серйозно. Люди поруч часто бачать наші підйоми краще за нас. "Пам'ятаєш той місяць коли ти..." може виявитись ключем до діагнозу.
І запам'ятайте головне: біполярний розлад другого типу ЛІКУЄТЬСЯ. Нормотиміки, стабілізатори настрою, правильно підібрана схема - і людина яка п'ятнадцять років вважала себе безнадійною виходить з ями. Не тому що сталося диво. А тому що нарешті лікують ту хворобу, яка є.
Правильний діагноз - це не тавро. Це двері.
П'ятнадцять років ходити повз свої двері, бо всі дивились тільки на замок і ніхто не спитав про ключ.
Нагадую: я психотерапевт, не психіатр. Цей текст - не діагностика і не призначення. Діагнози біполярного спектру ставить тільки лікар-психіатр на очній консультації. Якщо ви впізнали себе - це привід не для паніки, а для розмови з лікарем. Фізичні симптоми - спочатку до лікаря.
ОБІЙМАЮ ВСІМ СЕРЦЕМ
Лялія Мідик ❤️