Дорослій людині ця захисна система вже не потрібна в тому обсязі, в якому вона сформувалась, але психіка не має внутрішнього календаря, який автоматично повідомляє "тепер безпечно, можна дивитись правді в очі". Цю роботу доводиться робити свідомо, крок за кроком, часто з чиєюсь допомогою, бо самотужки розпізнати власну раціоналізацію майже неможливо, вона за визначенням невидима зсередини системи, яку захищає.
Перша ознака, яка часто випереджає саме усвідомлення, це не думка, а тілесне відчуття невідповідності. Легкий холодок під грудьми, коли вимовляєш вголос фразу типу "у нас все нормально". Секундна затримка перед відповіддю на просте запитання про власне життя. Раптове бажання змінити тему, коли розмова наближається до чогось конкретного.
Робота з самообманом ніколи не починається з великого драматичного одкровення. Вона починається з маленьких моментів чесності, які людина дозволяє собі одна за одною, часто спочатку тільки в думках, ніколи вголос. "Мені насправді самотньо в цьому шлюбі". "Я насправді ненавиджу цю роботу". "Я насправді боюсь визнати, скільки часу вже втрачено".
Кожна така фраза, вимовлена бодай подумки, чесно, без пом'якшення, це маленька тріщина в стіні, яку психіка будувала роками. Тріщина болюча. Але саме крізь неї, з часом, повертається можливість жити у власній реальності, а не в її зручній, добре відредагованій версії.
Нагадую: психотерапія досліджує зв'язок психіки і тіла, але не замінює медицину. Якщо тілесні симптоми, головний біль, тахікардія, нудота повторюються систематично, спочатку до лікаря, а вже потім до кабінету.
ОБІЙМАЮ ВСІМ СЕРЦЕМ
Лялія Мідик ❤️