Третє. Якщо ви помічаєте що взагалі не дозволяєте собі злитись на близьких, навіть коли на це є всі підстави, це не ознака доброго характеру. Це ознака того що десь глибоко живе переконання, що злість зруйнує стосунки, і саме це переконання варто досліджувати, а не пишатись власною терплячістю.
Четверте. Якщо гнів на близьких перетворився з рідкісного захисного спалаху на щоденну норму спілкування, це вже інший рівень проблеми, який потребує довготривалої роботи з тим, чому нервова система живе в режимі постійної тривоги і роздратування, а не короткочасного захисту.
Нагадую: психотерапія досліджує зв'язок психіки і тіла, але не замінює медицину. Якщо хронічна дратівливість супроводжується виснаженням чи порушеннями сну, спочатку варто пройти огляд у лікаря.
Той крик коли дитина побігла на дорогу не був про ненависть до неї. Він був про те, наскільки нестерпною була б думка про її втрату. Іноді найгостріша лють це просто любов, яка не встигла знайти слів.
ОБІЙМАЮ ВСІМ СЕРЦЕМ
Лялія Мідик ❤️