— Я читаю порно.

— Я читаю порно.
— Це по роботі?

Приблизно такий діалог у мене стався, коли я розповідала про «Варварів крижиної планети». Робота в мене дійсно така, що може різне трапитися, але мені було щиро цікаво.

Мій досвід із сучасною еротичною літературою мінімальний, але важко залишитися осторонь, коли жанр настільки популярний. І його водночас і хейтять, і обожнюють.

У «Варварах крижиної планети» є післямова авторки, і вона дуже мила. Рубі Діксон розповідає, що спочатку писала про поліаморних байкерів, але втомилася від злих героїв. Тож згадала, що любить сай-фай, і вирішила написати його для жіночої аудиторії.

«Суміш дурнуватого та гарячого», як вона сама висловлюється. І це дійсно дуже точно характеризує книжку. Серія завірусилася у тіктоку (я подивилася багато відео, до речі), а Рубі Діксон продовжила писати, бо дуже любить це все.

Ну шо вам сказати. Це така розпуста ;) Авторка не економить на сексуальних сценах, тут їх половина книжки.

Книжка дійсно дурістика, але прикольна, якщо заходити в неї з розумінням жанру.

Загалом я вже багато разів намагалася переказати сюжет, і коли ти пробуєш пояснити людям, що таке куї, вони починають дивно на тебе дивитися.

Тут є тригери, але мені здається, що головна фантазія цієї книжки — ідеальний чоловік. Який любить, турбується, підтримує, розуміє, слухає і дуже круто займається сексом. І я не буду вам розповідати про деякі анатомічні подробиці. Те, що він інопланетянин, синього кольору та має роги, лише підкреслює, що так не буває.

Скажу вам так, це дивовижно відволікає від усього. Десь можна сильно крінжанути, десь посміятися, десь розслабитися.

І я весь час думала, чому в нас ця ніша або залишається переважно у самвидаві (Рубі Діксон, до речі, теж так починала) і я про неї просто мало знаю, або майже не заповнена. Хоча попит на такі книжки, очевидно, є.

Будемо далі розбиратися.

Поки тільки помітила, що багато людей відписалися, коли я написала, що це читаю.

Напишу вам якось, чому класно не бути снобкою.