Давайте поговоримо про стратегію Дехто дуже любить аналізувати стратегію Росії.

Давайте поговоримо про стратегію

Дехто дуже любить аналізувати стратегію Росії. Як провалився їхній план «Київ за три дні». Як тепер вони адаптувалися і роблять ставку на виснаження, щоб узяти нас ізмором.

Окей, зрозуміло. А тепер інше питання: яка стратегія у нас?

Якщо дивиться в суть, то список виходить приблизно такий. Вірити в диво. Чекати на супербімбу, яка все змінить. Чекати, що росія розвалиться сама. Чекати, що росіяни всі помруть. Чекати, що прийде НАТО. А поки чекаємо, воювати. Скільки? До кінця. До останнього українця.

Українці люблять містику. Ми віримо в знаки, в чудесне спасіння, в те, що «якось воно буде» і «пропетляєм». Але реальний світ неприємний. У ньому хороші хлопці вмирають.

Тому давайте говорити не про віру, а про ціль. Моє бачення таке: наша головна ціль — зберегти якомога більше українців. Домовлятися, де можна домовитися. Хитрувати, де треба хитрувати. Тиснути, де можна тиснути. Але все це з однією метою: мир на найвигідніших для українців умовах.

Боротися за кожного українця, а не до останнього українця.