А найдибільніше, що ми звикли.

А найдибільніше, що ми звикли.

Ми звикли до кожно денної трагедії.
Кількість загиблих від щоденного обстрілу перетворилася у статистику.
Ми не бачимо імен, облич, історії, тільки цифру та сухе «Сьогодні внаслідок ворожої атаки загинуло 3 людини».

Сухо, правда?
А пам’ятаєте, як раніше, коли кожна смерть цивільного сприймалася, як особиста трагедія.
Ми не знали, хто це, ми не знали навіть, скільки було років, однак, кожна невинна смерть щемила наши серця.

А зараз цифри втрат проходять повз наших вух.
А їх настільки багато, що я просто не розумію, як нам далі жити з цим.

Як нам жити, розуміючи, що поруч живе країна підорасів, яка дозволяє собі вбити тисячі дітей, десятки тисяч жінок, а, може, і не десятки.

Сьогодні біля магазину лежало тіло чоловіка.
Ворожий дрон втулив по нічому не підозрюючому чоловіку, який прокинувся зранку та збирався жити життя.
Проте його життя в моменті обірвалось.

І найжахливіше, що ми не знаємо, коли ці моменти настануть для нас з вами.
Може, зараз? Може, через годину? Безпечного місця немає ніде, взагалі відчуття безпеки немає.

Якщо хтось загине, все його життя перетвориться у суху статистику, яку озвучить без жодної сльози телеведучий або адміністратор каналу.

Тому, живіть друзі, кохайте, боріться, кажіть, про що мовчите, напишіть тому/тій, за ким сумуєте, зробіть те, що відкладали, покиньте курити з понеділка в решті решт.
Подзвоніть мамі, дайте їсти бродячій собачці, зробіть щось, щоб відчувати себе щасливим.

Так, може, ви загинете в одному моменті, може — ми або я, однак в ті останні хвилини ви не жалкуватимете, що не встигли, не зробили, не написали.

А краще живіть, живіть всупереч всьому. Ми звикли до війни, ми звикли до тривог, вибухів, постійно стрибаючого тиску від адреналіну. Ми звикли до смертей. Жертви серед нас стали звичайною справою. Так, може, війна зробила нас жорсткими та бездушними, однак, ми маємо памʼятати, що життя наше та наших друзів — це найцінніше, що у нас є.

Тому пишіть, звоніть, говоріть, не мовчить, насолоджуйтеся можливістю почути, прочитати, побачити. Дайте один одному зрозуміти, що ви є найціннішим один для одного в цьому житті, а не якісь там сухі цифри та статистики.

Саппорт | Мерч | Донат