День Незалежності. — Розвідка Ноєм

День Незалежності.

Сьогодні багато думаю про слово дім. Мій дім залишився на окупованій Луганщині.

Там залишилась частина моєї сімʼї. Там могила мого батька, до якої вже багато років не можна просто приїхати. Взяти квіти, сісти в машину й поїхати. І от до цього, здається, так і не вдалося звикнути.

У 2014 році довелося поїхати. Тоді ще не було розуміння, що це фактично назавжди. Що дорогою загубиться стільки всього: батьківський і свій дім, звичне життя, люди, місця, які здавалися настільки своїми, що навіть думки не було, що одного дня вони стануть недоступними.

Але одну річ памʼятаю дуже чітко. Це був вибір. Свідомий, зі страхом, але вибір. Можливо, тоді він навіть не називався такими великими словами, як «вибір незалежності». Просто було зрозуміло: я не хочу жити там, де хтось інший вирішує, у якій країні я прокинуся завтра, під яким прапором і ким мені тепер бути.

Тому у 2014му залишилося багато всього позаду. З валізами суто літніх речей, страхом і повним нерозумінням, що буде далі.

За ці роки думок про втрати було багато. А останнім часом усе частіше думаю про те, що натомість зʼявилося.

Нові люди. Випадкові знайомства, які в якийсь момент перестали бути випадковими. Люди, яких колись узагалі не було в моєму житті, а сьогодні без них його вже важко уявити. Зʼявився цей канал. Зʼявилися збори, посилки, нескінченні переписки, «отримали, дякуємо», чужі історії, які поступово стали зовсім не чужими. Зʼявилася можливість робити щось корисне для своїх.

І якось непомітно зʼявився новий дім. Не замість того. Той ніхто не повернув (я сподіваюсь все ж таки, поки що). І я не хочу вдавати, ніби нове життя здатне перекреслити старе. Не здатне.

Я сумую за Луганщиною. За своїми. За батьком. За можливістю просто приїхати туди й не думати про те, хто зараз стоїть на моїй землі.

Але тепер точно знаю: дім - це не тільки будинок і не тільки точка на карті. Дім - це насамперед люди, серед яких ти свій. Це країна, в якій ти сам вирішуєш, ким бути. Це можливість робити те, у що віриш. Це навіть наші з вами банки, збори, жарти, срачі в коментарях і вічне: «Ну ще 20 тисяч. Дайте грошей».

У 2014 році за цей вибір довелося заплатити дуже багато. Але жалю за нього немає. Бо дім можна втратити і одного дня побудувати новий.

А коли втрачаєш свободу, разом із нею дуже легко втратити й себе. Тому для мене День Незалежності — саме про це. Не про пафос.
Не про красиві слова.

Про право самому вирішувати, де твій дім, яка твоя країна і ким тобі бути. І цей вибір для мене був зроблений ще у 2014-му.

З Днем Незалежності, мої 🇺🇦

Але, будь ласка, ніколи не забувайте, яку ціну кожен із нас платить за цю незалежність - і продовжує платити досі. У когось ця ціна сьогодні більша, у когось менша, але вона є в кожного. Знаходьте в собі сили. Не втрачайте себе. І коли настає момент вибору - робіть той, за який потім не буде соромно ні перед собою, ні перед тими, хто заплатив за нашу свободу найдорожче.

Саппорт | Мерч | Донат