Нас останнім часом дуже веселить фраза «ефективний на своєму місці».

Нас останнім часом дуже веселить фраза «ефективний на своєму місці».

Особливо, коли її роками повторюють люди, які пояснюють військовим, як воювати, державі — як закуповувати, виробникам — що виробляти, а суспільству — як правильно донатити і мобілізуватись. При цьому самі лишаються дуже ефективними цивільними.

І от десь умовний Вася закриває СТО, залишає дітей і їде служити. Десь підприємець залишає бізнес. Десь електрик, лікар, будівельник, водій теж раптово перестають бути «ефективними на своєму місці».

А потім відкривають телефон і бачать, як черговий великий волонтер їде на дорогій машині та продовжує пояснювати країні, що треба робити.

Особливо показово, коли це супроводжується улюбленою тезою частини нашої медійної тусовки, мовляв, кожен має бути максимально ефективним саме там, де він зараз перебуває.

Звучить переконливо, доки не виявляється, що для одних «своє місце» означає окоп, а для інших — студію, соцмережі, збори й можливість роками залишатися цивільними.

І при цьому збори та служба взагалі-то не взаємовиключні речі. Мадяр збирає. Інші публічні військові збирають. Ми самі, блять, ведемо канал, закриваємо потреби — і при цьому РАПТОВО служимо.

Тобто проблема не в тому, що хтось збирає гроші чи веде медійну роботу. Проблема починається там, де це раптом стає окремою індульгенцією від служби.

І ні, питання не в машині. Купуйте хоч феррарю, якщо заробили. Питання в іншому.

Скільки ще років «ефективність на своєму місці» буде достатньою причиною не служити для одних — і недостатньою для всіх інших?

Бо збори — це важливо. Медійка — важливо. Волонтерство — важливо. Але щось ми не памʼятаємо, щоб у військкоматі умовному Васі сказали: «О, та ти корисний. Іди додому».

Часи змінились, панове.

І разом із ними пора міняти й старі індульгенції.

Саппорт | Мерч | Донат