«Тільмане, мені треба звідси вибиратися - ця антикорупційна сфера перетворилася на жахливу індустрію

«Тільмане, мені треба звідси вибиратися - ця антикорупційна сфера перетворилася на жахливу індустрію».

рекомендую до прочитання інтерв’ю з німецьким юристом, колишнім суддею та, як зазначено у статті, одним із найавторитетніших європейських експертів із питань доброчесності й антикорупції Т. Хоппе.

це не критика міжнародної участі ззовні. він є прихильником і безпосереднім учасником цієї моделі та сам описує її фундаментальні проблеми - залежність, непрозорість, відсутність усталеної методології, слабкий контроль, конфлікт стимулів і відсутність належної оцінки ефективності.

ключові тези:

1. міжнародний експерт не означає незалежний експерт.
незалежність від українських політичних чи корпоративних зв’язків не виключає залежності від міжнародних організацій і донорів, які призначають експертів, оплачують їхню роботу та можуть впливати на отримання ними наступних контрактів.

2. формальний вирішальний голос міжнародників ще не означає, що саме вони реально формують рішення.
значну роль відіграють секретаріати комісій: вони збирають, відбирають, систематизують і подають інформацію членам комісій, особливо іноземним, які не знають української мови та місцевого контексту.

3. процедури перевірки доброчесності значною мірою залишаються неврегульованими.
немає єдиної усталеної методології оцінювання етичної доброчесності, достатньо чітких доказових стандартів та універсальних критеріїв, за якими одні й ті самі обставини мають оцінюватися однаково.

4. за понад десять років використання таких механізмів немає належної системної оцінки їхньої ефективності.
не систематизовано міжнародний досвід, немає повноцінного аналізу вартості перевірок, кількості помилкових рішень, порівняння різних моделей та їхніх реальних результатів.

5. міжнародна технічна допомога сама потребує контролю та оцінки ефективності.
Хоппе прямо говорить про слабкий контроль цієї сфери та про економічний стимул до постійного продовження проєктів. той, хто отримує фінансування на вирішення певної проблеми, об’єктивно може бути зацікавлений у збереженні самої потреби у своїй роботі.

6. рішення міжнародних партнерів визначаються не лише стандартами верховенства права.
Хоппе прямо визнає значення геополітичних міркувань. отже, підтримка ЄС чи міжнародних організацій певного кадрового або інституційного рішення сама по собі не доводить, що саме це рішення є найкращим із погляду права чи державного управління.

7. участь міжнародних експертів від початку задумувалася як винятковий і тимчасовий механізм.
питання полягає в тому, чи не перетворюється тимчасова модель на постійний спосіб формування українських державних органів.

8. принциповим залишається питання демократичної підзвітності.
якщо особам, яких українські громадяни не обирають і які не входять до системи органів державної влади України, надається вирішальний вплив на кадрові рішення, має існувати зрозуміла відповідь: хто і як контролює вже їх самих.

власне, у цьому інтерв’ю Т. Хоппе, будучи безпосереднім учасником і прихильником існуючої моделі міжнародної участі у формуванні окремих державних інституцій, говорить по суті те саме, що й багато наших сторонніх спостерігачів та справедливих критиків такої моделі конкурсних доборів, атестацій, перевірок доброчесності, очищень тощо.