Вітаю! Ви ж знаєте, як воно — ставити панелі.

Вітаю!
Ви ж знаєте, як воно — ставити панелі.
Спочатку ставиш трохи, тоді додаєш ще, тоді ще, і ще… І так без кінця.
Ми жартома називаємо це PV-залежність, і це чиста правда.
Я от PV-залежний. Та і багато хто ще. Всі найстабільніші і не азартні люди, що встояли у своєму житті перед алкоголем, цигарками, наркотиками, владою, казино й іншими «пастками» життя – всі вони стають PV-залежними.
Та окрім здорового бажання робити своє життя кращим, а планету чистішою, тут є ще одна причина.
І це грьобана зима. А точніше — низький сезон сонця. Десь із середини жовтня до середини лютого в Києві та області не дуже із сонячною генерацією...
Коли день короткий, кут сонця низький і ще й хмари, що труться пузами об дахи навіть одноповерхових будинків. І сніг… клятий сніг на панелях.
Реальна генерація в грудні може бути у 8 разів меншою за липень.
Звідси і «сонячні перегони». Мені, щоб забезпечити моє значне енергоспоживання домогосподарства, влітку потрібно з запасом 20 кВт панелей, а взимку для тих самих задач — 140–160 кВт – ще точно не знаю, бо маю лише 42 кВт панелей, хоча днями додам ще…
У столиці та околицях ми маємо відчутну різницю не тільки за кутом падіння сонця на поверхню, а й за різницею тривалості темної і світлої частини доби протягом року.
Наприкінці грудня світловий день в області триває лише 8 годин, а темна частина доби — біля 16-ти…
У червні ж усе майже навпаки – 16,5 годин світла частина і 7,5 темна…
Це і є важливий фактор зниження зимової генерації. Не єдиний, але важливий. Ще — кут сонця.
Я особливо про це не замислювався. Є як є - іноді в рутині не до загальних міркувань.
Але якщо подумати…
Та все було не так. Розмовляв вчора з однокласником – він живе біля Анталії, в Туреччині. Останній раз я бачив його на випускному — наприкінці 90-х років. Десь тоді він і поїхав.
Він питав мене про інвертори та панелі – хоче встановити собі… і от що з’ясувалось:
— Найкоротший день у Києві – десь 8 годин. В Анталії – десь 9 з половиною годин. Правильно і навпаки: влітку в нас світловий час довший – 16 з половиною годин, а в них — приблизно 14 годин і 45 хвилин.
— Сонце в Анталії підіймається вище: взимку до 30 градусів, а влітку до 76, тоді як у Києві — до 16 і 63 градусів відповідно.
— Середземноморський клімат – більше ясних днів.
У підсумку однакові сонячні станції в Києві та Анталії матимуть різний виробіток — десь на 40% на користь Анталії.
І це ще не все… Ці 40% нерівномірні протягом року. Саме з жовтня по лютий включно однакові сонячні станції в цих двох містах матимуть різницю в генерації у 2,4 раза!
І навіть тут усе нерівномірно по місяцях. Наприклад, у грудні СЕС на 12 кВт панелей на південь з кутом 35 градусів згенерує в Києві 350 кВт·год, а в Анталії в цей же час – 1200 кВт·год! Саме в грудні різниця найбільша.
А влітку різниця зовсім не така значна!
Та справа не в Анталії – це просто розмова з однокласником стала цікавим прикладом.
Різниця в генерації та тривалості світлого часу доби є і між Черніговом та Ізмаїлом на Одещині.
В грудні найтемніша доба в Чернігові, коли світло на вулиці 7 годин 49 хвилин, а в Ізмаїлі – 8 годин 43 хвилини.
Різниця майже годину…
А от генерація через значно більший кут на півдні… Тут взагалі шляпа – та сама віртуальна станція 12 кВт панелей, 35 градусів на південь, у грудні в Чернігові дасть 270 кВт-годин за місяць, а в Ізмаїлі… 560 кВт-годин!
Різниця майже вдвічі саме тоді, коли зима і кожен ват на обліку!
Отже, коли одесити кажуть мені, що Київ — то українська Фінляндія, то в цьому жарті лише частка жарту – решта правда.
Гарного дня!