Вітаю! Бородаті бармалеї в капцях та брудному лахмітті майже захопили важливу протоку, якою, окрім в

Вітаю!
Бородаті бармалеї в капцях та брудному лахмітті майже захопили важливу протоку, якою, окрім всього іншого, транспортується купа нафти…
Назва Баб-ель-Мандеб перекладається як «Ворота сліз». Чи то через фізично складне судноплавство у вузькій протоці з сильними вітрами, чи то через історично часті набіги таких собі «попередників» хуситів — невідомо. Але на сьогодні це факт — протока під загрозою перекриття.

Не варто недооцінювати цих малограмотних покидьків – вони мають достатньо сучасної зброї. Ці проксі ірану та росії по суті піднімають ціну на нафту. Також через їхні обстріли зупинився трубопровід «Схід – Захід» (про нього є пост на цьому каналі від 29 березня цього року).

Тож ризики ростуть, ставки страховиків ростуть, ціна фрахту зростає, а обсяг перевезень як контейнерів, так і нафти та газу стрімко падає… На фоні проблем з Ормузькою затокою трафік нафти через Баб-ель-Мандеб зріс майже на 30% останнім часом. І тепер він під загрозою.

Та це і не кінець історії. «Несподівано» активізувались пірати в Аденській затоці та Аравійському морі.
Американська MARAD вказує як зону ризику навіть Індійський океан.
Це не означає, що ці здичавілі можуть перекрити трафік суден – тут не протока, і можна прокласти маршрути подалі від берегів та навіть невеликих плавучих баз, якими пірати роблять захоплені кораблі. Але це все знову впливатиме на ціну транспортування, яка і так піде вгору через необхідність обходу Африки через мис Доброї Надії, щоб потрапити у Середземне море до покупців, та через здорожчання страхування.

Очевидно, така критична залежність від хуситів, «муситів», піратів та іншої нежиті, а насправді їхніх реальних власників – росії та ірану, не дуже комфортна для цивілізованих країн.
Окрім максимальної диверсифікації поставок викопного палива, покупці надактивно переходять на відновлювані джерела енергії. І тут їхня «відновлюваність» стає фактором №2.
А фактор №1 – це незалежність. А точніше, енергетична незалежність.
Сонце і вітер — це не протока, «Ансар Аллах» чи КВІР не перекриють їх.
Так, панелі і акумулятори виготовлені в КНР. Та це разова покупка – поставив панелі і користуєшся десятиліттями.
Теплова електростанція теж коштує не копійки, але потім — вічна абонплата: нафта, газ чи щось ще…

Все це означає для нас, покупців, лише одне – ринок сонячних панелей, акумуляторів, вітрогенераторів, електромобілів та інверторів наразі стає ринком виробників, а не ринком продавців.
Попит на все, що пов’язано з нашою галуззю, критично зростає з першого кварталу цього року.
А з цим тануть і мої надії, що буде як раніше – коли все було в наявності – можна було зранку вирішити, що купити, і протягом дня все в кілька заїздів лежало б у бусику готове для встановлення.
Ситуація з панелями й акумуляторами важка вже не перший місяць.
З інверторами все було відносно нормально.
На сьогодні «було» — це головне слово.
Наразі є значний дефіцит інверторного обладнання не тільки на українському ринку! Європейський, африканський і навіть азійський ринки відчувають нестачу обладнання.
Сказати ще пів року тому моєму товаришу – інсталятору в штаті Південна Австралія, що він ставатиме в чергу на фабриці на інвертори Deye, було б викликати сміх… Та зараз йому не смішно – чекає в черзі – затримка за затримкою з поставками.
Останні пару тижнів стало очевидно – нас очікує як мінімум осінній дефіцит інверторів адекватної якості.

Є така фраза:
Бідному женитись – ніч коротка…
Та це про нас.
Нам би інвертори, акумулятори та панелі за нормальними цінами та без черг, щоб пережити зиму під обстрілами. Так ні – от така срака тут.

Вже вкотре повторюю – якийсь б…кий рік у нашій галузі…
Тримаємось.