Станом на зараз, історія технологій на другому місці за кількістю голосів, то ж хай буде історія технологій.

Розповім про перфокарти. У 1808-му році Жозеф Марі Жаккард придумав використовувати стрічку з перфорованих карток для керування ткацьким верстатом. Отвори в картках визначали, які нитки треба підіймати, щоб під ними пройшов човник. Це дозволяло формувати на тканині складні орнамети з ідеальною повторюваністю. Зараз таку тканину називають жакардовою.

Пізніше цю ідею планував використати Чарльз Беббідж для своєї аналітичної машини, але він планував використати перфострічку. Подальшим розвитком була поява табулаторів, які винайшов Герман Голлеріт. Його табулатор використали для підрахунку результатів перепису населення в 1890 році. Дані на перфокарті пробивалися вручну за допомогою пантографів, а табулатор дозволяв правильно порахувати результати. Зчитувач містив контакти навпроти кожного потенційного отвору, які були підключені до електромеханічних лічильників, та нагадував пристрій для гарячих бутербродів. Поклали перфокарту, притиснули зчитувач, контакти пройшли через отвори, які відповідали різним демографічним показникам перепису, і додали +1 на відповідних лічильниках. Це було набагато швидше ніж перераховувати всі ці результати вручну.

Наступні табулатори вже мали електропривід для автоматичної подачі перфокарт, підтримували сортування та арифметичні операції, та навіть могли друкувати результати підрахунку. У 1924 році компанія Голлеріта і ще декілька інших компаній об'єдналися в International Business Machines Corporation (IBM). Щодо самих перфокарт, звиклий її вигляд IBM запропонувала у 1928 році. 12 рядків та 80 колонок. Цифри кодувалися 1 отвором у відповідному рядку, літери та символи - двома чи трьома. За посиланням можна спробувати онлайн перфоратор.

Довгий час перфокарти не мали нічого спільного з комп'ютерами і використовувались як система структурованого зберігання даних, а табулатори могли ці дані опрацьовувати. На фото приклади перфокарт для обліку правопорушень в поліції, картка співробітника, та навіть спеціальний тип карти з мікрослайдом для обліку інженерних документів. На самій картці зберігалися метадані документа. Для запису програм перфокарти почали використовувати значно пізніше. На останньому фото карта з однією строчкою програми на мові FORTRAN.

Станом на 1937 рік IBM мала 32 високошвидкісних преси які друкували до 10 млн карток на день, а продаж карток складав 20% доходу. Як дані вносилися на карту, можна подивитися у відео від Computer History Museum.