А ви знали, що колись людство лікувалося… людськими тілами? Причому це не якась середньовічна байка

А ви знали, що колись людство лікувалося… людськими тілами? Причому це не якась середньовічна байка про відьом і чаклунів, а цілком реальна сторінка історії європейської медицини.

Упродовж кількох століть людські останки вважалися цінною аптечною сировиною. Існувало переконання, що після раптової смерті в тілі ще зберігається життєва сила, яку можна передати іншій людині. Особливо цінували молодих, фізично здорових чоловіків, які загинули насильницькою смертю. Тіла страчених іноді буквально ставали товаром для аптекарів.

Що ж із них виготовляли?

Людський жир використовували для приготування мазей проти ревматизму, подагри та болю в суглобах. Свіжу кров страчених пили просто біля ешафота, сподіваючись вилікувати епілепсію. Порошок із людських черепів застосовували від головного болю, судом і кровотеч. А висушені та подрібнені людські останки, відомі як mumia, вважали майже універсальними ліками.

І це не були лише таємні експерименти окремих диваків. Такі препарати продавалися в європейських аптеках, а їх застосування підтримували цілком поважні для свого часу медики. Навіть англійський король Карл II вживав так звані "Королівські краплі", це була спиртова настоянка, до складу якої входив порошок людського черепа.

Найцікавіше, що пік цієї практики припав не на умовне темне Середньовіччя, а на епоху Відродження та ранній Новий час. Людство вже досліджувало анатомію, розвивало медицину, але водночас продовжувало шукати ліки буквально в померлих людях.

Сьогодні, працюючи лікарем судово-медичним експертом-криміналістом, я щодня маю справу з людським тілом після смерті. Для мене воно є джерелом інформації, за якою можна відновити механізм ушкоджень, обставини та інші важливі деталі останніх хвилин життя людини. А колись у ньому шукали зовсім інше – можливість продовжити життя іншому.

Мабуть, це один із найпарадоксальніших моментів в історії медицини, коли люди настільки боялися смерті, що намагалися лікуватися нею.

І знаєте, іноді історія медицини нагадує, наскільки тонка межа між тим, що ми сьогодні називаємо наукою, і тим, що колись вважалося беззаперечною істиною.

Бережіть себе. І пам’ятайте: не все, що колись вважали ліками, було ними насправді. Як, зрештою, і сьогодні.