Сьогодні переглядав свої старі чернетки з різними життєвими ситуаціями й натрапив на одну історію, я

Сьогодні переглядав свої старі чернетки з різними життєвими ситуаціями й натрапив на одну історію, яка свого часу зі мною сталася на велике християнське свято, яке саме вже не пам’ятаю, але почитав, посміхнувся і подумав, а чому б не поділитися нею з вами? Тим більше, що деякі історії з часом не втрачають актуальності😁

***

Сьогодні мене ледь не спалили на вогнищі. Разом із феном.

Зайшов я, значить, до цирюльника. Хотів просто навести порядок на своєму черепі. Волоссячко тихесенько січеться, музичка муркоче… І тут — з’являються вони. Жіночки, погляди яких гостріші, ніж мій скальпель.

Одна, значить, дивиться, як на антихриста з машинкою. Інша хреститься так завзято, і головне дивиться як святий Іоанн на Великдень, навіть здалося, що збирається знищити мою стрижку молитвою.

— У велике свято стригтися?! Гріх, синочку! — шиплять, мов кадильний змій.

Спочатку мовчав. Ну, думаю, може, у них така форма аеробіки для душі. Але тут вони налетіли на майстриню. Та вже біла, як пацієнт на столі. Я дивлюсь і думаю: А чи не почнуть вони зараз приносити мене з майстринею в жертву?! Бо атмосфера як перед святим костром. Ще трохи, і ми з феном підемо в піч.

Ну, думаю, годі терпіти. Кажу:

— Бабусі, це не гріх. Гріх — це коли чоловік кулаком по жінці, коли дитину кидають напризволяще чи хабар беруть. А це просто скроні під нуль. Класика.

Не зайшло. Вони — як хор зомбі з церковного кліросу: хором, люто, з піною на губах. Я вже реально чекав, коли хтось витягне хрест-ножиці й почне обрізати мені карму, та й не тільки карму...

І тут мене перемкнуло. Професійний рефлекс так би мовити.

Кажу ніжно, з усмішкою судмедексперта, ну як я вмію, ви ж мене знаєте:

— Ну добре, бабусі. Як потрапить до мене одна з вас на секційний стіл, а потрапить, не сумнівайтесь, я тихесенько так, по-доброму, прошепочу на вушко: "Оце вже справжній гріх… У свято до мене приперлась… Ніж не піднімається, не по християнськи різати черево… Ну нічого, полежиш пару діб у теплій кімнатці… хай трохи погніє… а вже після свят — повний розтин, з молитвою та формаліном. По всіх канонах".

Тиша. Така глибока, що навіть холодильник з моргу б мені зааплодував . Бачили б ви цю картину, вони так обережно розвернулися і так швидко втекли, як таргани, коли включаєш світло. Навіть жодна не гикнула. Розчинились, як туман у світлий день.

Сиджу, дивлюсь на себе в дзеркало. Акуратненький. Свіженький. Скроні під шнурочок. І думаю: бляха, та що ж я, власне, не так зробив?

У нас тут, знаєте, корупція, війна, бардак кругом, зарплати як судово-медична етика: наче є, але не для всіх. А найбільший гріх — підстригся.

Так ось що я хочу сказати, краще з чистою головою на роботу, ніж із брудною душею до мене на стіл. Тим паче з гарною зачіскою легше закривати кришку труни. Естетика, хай їй грець, має бути всюди 🤗

Зі святом вас, дорогенькі. І хай ніколи не доведеться мені вам нічого шептати.

Бо як прошепочу, то вже точно пізно буде💀

***

Ось така пригода колись трапилася зі мною. І хоча минув уже час, перечитую її, і досі думаю: добре, що тоді обійшлося без вогнища 😂