люби-мене-не-покинь, люби-не-покинь-обійми! молюся пристрасно в моменти відчаю, молюся, а кому сама

люби-мене-не-покинь,
люби-не-покинь-обійми!
молюся пристрасно в моменти відчаю,
молюся, а кому сама не знаю.
можливо, Господу,
можливо, гаспиду,
щоб хоч від когось були гарантії,
що я хоч міліметр важила.
журбою зв'язані чуття й емоції,
журба єдиновладно править,
вона наказує принишкнути і скніти,
вона незмінна королева осені у час сезонного загострення.
ніхто не скаже слова їй наперекір
ніхто не зможе ззовні розв'язати жгут,
життя пустити, як пускають кров.
життя пусте, а у надії занизький гемоглобін.
надія — повербанк, та мій розряджений.
надія — линва з кітвою — моя обірвана.
я стану попелом,
я вічно не горітиму.
лякає твердістю матрас реальності,
лякає іклами цілунок вічності.
знімається чадра самообману,
знімаються покрови ілюзорності.
хай буде кожен шар відірвано із м'ясом,
хай кожен шар ілюзії оплакується —
не оминути плати соленим дріб'язком,
який знецінено.
не оминути омуту ногам утомленим,
безодня шкіриться і стрімко шириться,
безодня обпікає чорнотою воронячого ока.
відкрию очі ширше — хай гартуються,
відкрию серце молоту — нехай розм'якшиться.
пірну по маківку у мікву зрячості,
пірну в життя із катапульти дійсності.

так хочу знов не бачити і бути щиро вдячною!
та щось не віриться...

@lysychkazlisu

#іляна_лисиця