на тобі були сині сандалі.

на тобі були сині сандалі.
кіт нитками стирчав із піжами.
ти стояв перелякано в залі
і тулився в спідницю до мами.

у садку на обід була юшка,
три цукерки та груша печена.
вихователька дмухнула в вушко:
«подивися, який наречений»…

на тобі був піджак та краватка,
ти стояв на лінійці з букетом.
ми стояли у різних тридцятках,
ми навчались в своїх кабінетах.

поруч - тільки на дошці пошани:
я - за спорт, ти - за гарні оцінки.
якось ти поділився віршами
і зробив власноруч валентинку…

ти проходив повільно під домом.
під джинсовкою – светр-водолазка.
поруч хтось… це напевно знайома?
відпусти її руку, будь ласка.

я тоді вперше випила пиво –
«ну й котися, диви яка цяця!»
поцілунки - не так і важливо
у легкі, безтурботні сімнадцять!..

на тобі був піджак і краватка,
а з кишені виднілася квітка.
в паспортах ще волога печатка,
по боках - два усміхнених свідка.

в нас квартира з маленьким балконом:
шафа з книгами, килим і ліжко.
того року були закордоном.
нещодавно знайшли собі кішку.

на тобі було сіро-зелене,
чорні берці, червоні шеврони.
над вокзалом літали сирени,
пасажири сідали в вагони.

в мене ніби не стало емоцій –
лиш уривки загального стану.
ти змішався із натовпом хлопців
і розтанув.
розтанув.
розтанув…

я вся в чорному. друга річниця.
я не знаю, як рухатись далі.
кішка треться мені об спідницю
і ховається носом в сандалі.

Дар'я Лісіч