Над скупченням будинків, непрацюючого вокзалу і площі хтось повісив плакати з надписом про щось особ

Над скупченням будинків, непрацюючого вокзалу і площі
хтось повісив плакати з надписом про щось
особливе, там написали, що всі ці будівлі,
всі ці заводи, вугільні вагони,
відсутність пішохідних переходів
у центрі, пародія гір, тобто терикони,
один бар і то з поганим міцним
називається дім.

Я задрав голову, але втім
нічого не зміг прочитати,
бо ті плакати
вже намагалися заклеїти чимось мерзенним
чисто нікчеми створювали цей дизайн,
підбирали кольори, слогани, крали з сайтів
чужі фотографії дітей, щоб домалювати їм прапорець (наче з ідеєю)
та написати "мы здесь навсегда". Звісно смішна хуйня,
але після неї мені більше ніколи не хочеться посміхатись.

В мене не було ручки, тому пальцями
я намагався дописати декілька слів і від себе
"Ви знаєте, мій дім насправді годує мене землею,
вона сиплеться зверху траншеї, її готують замість вечері,
вона страшенно засипає очі батькам
коли шахти з батьками завалюються,
коли завод більше не гуде по п'ятницях,
і понеділках, і взагалі.
Коли у відділку в тебе із прав тільки право молитися на суді.
Коли на площі ти дивишся в небо, а бачиш нерідний стяг.
Я сам ложкою запихуюся землею, і ще трохи відсипаю її в миску дворняг".

Над скупченням будинків, непрацюючого вокзалу і площі
мене вже стягують з банера, прохожі тримаються осторонь
цього місця, роблять вигляд, що ненавмисно,
але все ж читають мій запис.
Комунальники, зверху звисаючи,
клеять вже новий непотріб, я дивлюся, сміюся, бо знаю,
що після роботи, після заводів, вугільних вагонів, пародій, подій, териконів
після вечірнього бару з поганим міцним,
хтось замість мене завтра зірве плакати,
і хтось окрім мене дізнається, що таке слово Дім.

@levizkins