Ткатиму до світанку, а тоді розпущу.

@uapoets

зв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313

Ткатиму до світанку, а тоді розпущу.
Зробиться трохи легше після дощу.

Сонце повільно сходить, мов жінка воду несе.
Світ, у якому ти не смієшся, не має сенсу.

Світ, у якому хтось інший, але не ми,
має життя, але не має миру,

має три пари стертих залізних чобіт
і нескінченну дорогу – без нас не схожий
на світ.

Що нам дісталося – те і буде нехай,
тільки рухайся поруч і в темряві не зникай.

Я не ткатиму жодних чорних вітрил,
тільки лишайся близько, смійся і говори.

Дихання – як початок усіх небесних вітрів.
Боже блакитне око мружиться угорі.

Катерина Калитко

Ткатиму до світанку, а тоді розпущу.

Храм поезії (🖤)