Все як завжди. — Храм поезії (🖤)

@uapoets

зв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313

Все як завжди.
Вибрикує кавомолка.
Двір гуркоче «Ляпісом».
Пахнуть груші.
Дзумчать оси.
На шнурку поважно
сушиться футболка з написом
«We support Ukrainian army forces».
І пістрявою стрічкою слизько
повзуть новини —
десь далеко
надцять поранено, надцять вбито...
стріляють «Градами»...
в Донецьку бій...
Серпень плавить мізки
спекою
і почуттям провини.
Українська правда
несамовито
експортує біль.
Все як вчора.
Натирають в’єтнамки,
і роботи, роботи завал.
Тече піт.
Де подівся skype в моїм макінтоші,
щось не збагну...
Духота чорна
нами плямкає,
а приватівський термінал
тупить,
не хоче
перераховувати гроші на війну.
Все як завтра.
У звичнім замкненім колі.
Дитьо в селі прилаштоване.
Я втомилася.
Нова цяцька глючить.
Треба поставити бойлер,
полити квіти вже!
Вони живі...
Але раптом
зустрінеш десь на Подолі
гарного хлопця з ногою ампутованою,
на милицях,
і зненацька скрючить
від безтямного болю,
й мовчки витимеш
собі в живіт.

Ірина Цілик