йти на твій голос,
коли кімната ставить розтяжки та гострі кути,
коли чорнота набухає, що аж тріщить хітин
моєї самотності полюс
кличе назовні усю накопичену кволість
ця ніч як наступний рівень — боюсь не пройти
але йду на твій голос,
поки старі шляхи обростає сторічний холод,
коли на задвірках світів, ніби відбився від зграї,
місяць сліпить мене і ранить загостреним краєм
знаю, десь маяком світить твоє “чекаю”
йду на твій голос
хапаюсь ніби за поручень
коли маршрутка, як світ, зупинилась різко і боляче
опора тікає і я розгублений, голий
вдягаюсь в твої слова, і вже ніби-то поруч ми
тож далі йду на твій голос
обростаю вже рідним фразами
в місцях де тягучість днів полишала сліди від пазурів
сказане і відчуте тягнеться ниткою
виходити звідси довго, але дуже швидко звикнути,
коли кожне слово із чогось рідного виткане
я би хотів залишитись назиму
і грітись свічкою кожної літери
сплинуть роки, може ми й не помітимо,
як далеко зайдемо і скільки знайдемо сил
дякую за твій голос
у ці темні часи
@virshok
йти на твій голос, коли кімната ставить розтяжки та гострі кути, коли чорнота набухає, що аж тріщить
Храм поезії (🖤)
@uapoetsзв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
1,412 subscribers
Open in Telegram