Офіційний MCP-сервер для OpenTG вже тут 🎉

Спробувати
Храм поезії (🖤)

Храм поезії (🖤)

@uapoets

зв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313

1 414 підписників
Відкрити в Telegram
***
Хай сьогодні ніхто не помре. Хай залишаться всі живі.
Хай насняться червоні суниці в високій зеленій траві,
берег річки піщаний, густий очерет, дерев’яні човни,
що повезуть нас в минуле життя без... Читати далі →
***
Вона стоїть перед дзеркалом. Сукня в крапочку, обручка проста,
тонкий ланцюжок, в улоговині поміж грудей – фігурка Христа,
слабкі руки, короткі нігті, рожева смужка старого рубця.
Вона стоїть,... Читати далі →
Людині потрібен хтось, із ким можна ділитися божевіллям.
Хтось, із ким легко обмінюватись випадковостями і розвагами.
І тому на час їхніх коротких зустрічей у світі припиняються війни
І навіть птахи... Читати далі →
Храм поезії (🖤) pinned «відкритий набір на 10-й Сезон Віршометрії. УМОВИ КОНКУРСУ: 🦉На конкурс приймаються як римовані так і верлібри на загальних умовах. Ліміт символів — це стандартний допис... Читати далі →
ІНСТРУКЦІЯ НА КІНЕЦЬ ЧАСІВ

збреши собі що попереду довга дорога — й живи очікуванням

спакуй до нового наплічника
білу сорочку що пахне вітром пізнього серпня
та пластинку йодиду калію напровсяк

подзвони в... Читати далі →
Все як завжди.
Вибрикує кавомолка.
Двір гуркоче «Ляпісом».
Пахнуть груші.
Дзумчать оси.
На шнурку поважно
сушиться футболка з написом
«We support Ukrainian army forces».
І пістрявою стрічкою слизько
повзуть... Читати далі →
віднайти себе там, де видніється лінія сріблена
наче відступ означений порухом рук на грудині вологої шибки
/нам ніколи не вийти/
нам зостатися тут позамежними і невідʼємними
візерунками кільканадцяти... Читати далі →
Пливи, рибо, пливи -
ось твої острови,
ось твоя трава,
ось твоя стернова:
править твій маршрут,
шиє тобі парашут,
пасе тебе в глибині
при своєму стерні.

Коли зелені зірки
падають в гирло ріки,
тоді твоя... Читати далі →
коли смерть закінчиться,
я стану кимось іще,
кимось, кого любити простіше
а жаліти не має причини

відповідно й ненавидіти,
змагаючись за фігуру жертви,
теж не буде за що

ці гримаси медузи горгони
настільки... Читати далі →
Пташечко

Літо надихалось лютим: снігом стає деревій.
Місто, що стало безлюдним архівом розтрощених мрій,
димом малює фігурки всіх, хто тут жив і кохав,
співом приглушує гуркіт, зривом якоїсь з октав.

—... Читати далі →