на губах лишається присмак вишневих марвел,
занадто солодкий, але це краще, ніж сіль від сліз –
інших поштучно немає у привокзальних
кіосках, що виринають з темряви й манять вниз.
далеко під вулиці, де... Читати далі →
Храм поезії (🖤)
@uapoetsзв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
1 401 підписник
Відкрити в Telegram Наше спільне тіло аморфно атрофоване.
Багатостатеве і безістотне.
Коли твої очі пожирають мене –
я бачу ними і мені шкода себе,
як тебе голодного.
Шерхне в моєму роті і даю тобі пити.
Відчуваю в горлі... Читати далі →
Багатостатеве і безістотне.
Коли твої очі пожирають мене –
я бачу ними і мені шкода себе,
як тебе голодного.
Шерхне в моєму роті і даю тобі пити.
Відчуваю в горлі... Читати далі →
коли я стану садом
одного дня я хочу стати садом.
рости крізь вогкий затишок суглинків,
зеленими руками пеленати
сметанобокі зав’язі шовковиць.
колись і смерть оклигує позаду,
заснувши там, де лагідно і... Читати далі →
одного дня я хочу стати садом.
рости крізь вогкий затишок суглинків,
зеленими руками пеленати
сметанобокі зав’язі шовковиць.
колись і смерть оклигує позаду,
заснувши там, де лагідно і... Читати далі →
що означає бути цілими?
чи ціле — червиве яблуко
чи ціле яблуко більше за суму його частин: яблуко, червʼяка, дірку від червʼяка
а дірка від бублика
а коли червиве серце
а як ціла держава?
чому ми... Читати далі →
чи ціле — червиве яблуко
чи ціле яблуко більше за суму його частин: яблуко, червʼяка, дірку від червʼяка
а дірка від бублика
а коли червиве серце
а як ціла держава?
чому ми... Читати далі →
три квадрати
хтось з твого оточення обов'язково вчитиме тебе як жити,
мовляв, давно час розплющити оченьки,
зняти окуляри не лише рожеві, але й блакитні.
бо люди не невинні створіннячка, не милі... Читати далі →
хтось з твого оточення обов'язково вчитиме тебе як жити,
мовляв, давно час розплющити оченьки,
зняти окуляри не лише рожеві, але й блакитні.
бо люди не невинні створіннячка, не милі... Читати далі →
Найбільше усмішок щасливих
І сліз у подушку зрадливих,
Прощань німих і брили слів,
Пропалих мрій і нових снів —
Ховає захід в темнім тлі,
Лишаючи рожевий слід.
Розсипавшись магічне світло,
У тиші вечора... Читати далі →
І сліз у подушку зрадливих,
Прощань німих і брили слів,
Пропалих мрій і нових снів —
Ховає захід в темнім тлі,
Лишаючи рожевий слід.
Розсипавшись магічне світло,
У тиші вечора... Читати далі →
– Звідки ти, чорна валко, пташина зграє?
– Ми, капелане, мешканці міста, якого немає.
Прийшли сюди, принесли покору і втому.
Передай своїм, що стріляти більше немає по кому.
Наше місто було з каменю та... Читати далі →
– Ми, капелане, мешканці міста, якого немає.
Прийшли сюди, принесли покору і втому.
Передай своїм, що стріляти більше немає по кому.
Наше місто було з каменю та... Читати далі →
Той, хто прийшов убивати мене, лежить.
Аж в узголів'ї терен гіркий поспів.
Горлиці поперек горла - ножі, ножі:
висне кривавим місяцем піснеспів.
Хрестик на полотнищі - і меч мій, і щит.
Довго його в... Читати далі →
Аж в узголів'ї терен гіркий поспів.
Горлиці поперек горла - ножі, ножі:
висне кривавим місяцем піснеспів.
Хрестик на полотнищі - і меч мій, і щит.
Довго його в... Читати далі →