Як палити імена твоїх жінок В такі ночі добре горять жіночі імена.

Як палити імена твоїх жінок

В такі ночі добре горять жіночі імена.

Чи доводилось бачити,
як старіють слова?
Надзвичайно красиво.
Спершу їх поглинає вогонь.
Від вогню імена стають сивими.

Кожна літера — опік, тавро,
лілея з нічного ставка.
Головне — будь-що їх
не торкатися.

Кожна літера має історію, січену лезом.
Ти витравлював їх на металі поезії.
Ти витоплював гранки для друку під шкірою.
Промовляв так, що гусло повітря
і світ наповнював вірою.
Ти писав по воді імена тих жінок —
і вони там лишалися.

І ось одне було гірке на смак, як шанс,
і віддавало попелом й полином,
наче вірш. Лунало і пʼянило, мов абсент.
Похмілля мав на ранок незабутнє теж.
Єдине, що про неї не забудеш.

В кожну літеру іншого імені
Ти вкладав такий безмір любові,
що троянди вʼянули з ревнощів.
Ну і де вона квітне тепер?
Ти спустелюєш все.

У наступному імені
вʼязнув, як у бурштині,
тому вирішив швидко позбутися.

Ну а одне волів узагалі ніколи не вживати.
Так собі практика зменшення шкоди.
Так собі фонетична політика.

Про моє ти сказав,
що це помилка.
Помилка Бога
Я його взагалі не писала.
Я його й не палила,
Хай лишиться.

Тішуся. Грію душу над полумʼям.
Заливаю водою цей попіл —
і він стає сажею.
Намалюю щось чорне,
Наприклад надію.
І нових імен не писатиму.

2024

@grasliv