Екзистенційна криза
дрібка дитячих істин
в манних розводах каші —
завтра не буде краще,
нащо для нього їсти?
крейда в рівняннях пише
криво мої константи —
завтра, якщо настане,
буде суттєво гіршим.
слухавки... Читати далі →
Храм поезії (🖤)
@uapoetsзв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
1 414 підписників
Відкрити в Telegram Відкриваю вікно,
вивішую прапор,
який називають червоним,
коли знайомляться.
Плануєш виходити?
Не зупиняйся, я ж не тримаю
нічого й нікого,
окрім власного я,
і те на свята великі й церковні.
Вмикаю спотіфай... Читати далі →
вивішую прапор,
який називають червоним,
коли знайомляться.
Плануєш виходити?
Не зупиняйся, я ж не тримаю
нічого й нікого,
окрім власного я,
і те на свята великі й церковні.
Вмикаю спотіфай... Читати далі →
"Хочеш?.."
Хочеш, я закрию тебе від шуму,
Від людей, від розмов, від роздумів...
Від тривог, новин і нервових розладів,
Украду думки, що ведуть до суму...
Хочеш, подивлюся в очі, заберу безвихідь,
В... Читати далі →
Хочеш, я закрию тебе від шуму,
Від людей, від розмов, від роздумів...
Від тривог, новин і нервових розладів,
Украду думки, що ведуть до суму...
Хочеш, подивлюся в очі, заберу безвихідь,
В... Читати далі →
першою здасться дев’ятка воріт
на колючо знайомому полі,
на межі між дворами-світами
заросте павутиною
скільки б не захищав її,
не летів карколомно як Ікер
все одно час візьме своє
оборону не можна... Читати далі →
на колючо знайомому полі,
на межі між дворами-світами
заросте павутиною
скільки б не захищав її,
не летів карколомно як Ікер
все одно час візьме своє
оборону не можна... Читати далі →
квітень такий, що не можеш не квітнути
томно і тривко, надірвано і
нікому, крім тебе, ні криком, ні вірою
не подолати уявний бліц-криг,
не перетнути прозору стіну
поміж світом та першим весняним... Читати далі →
томно і тривко, надірвано і
нікому, крім тебе, ні криком, ні вірою
не подолати уявний бліц-криг,
не перетнути прозору стіну
поміж світом та першим весняним... Читати далі →
.--. .-. -.-- .---. ...- -.. ...- .- .--- *
люба м., сподіваюся, вдома не страшно і світло.
я пишу з найчорнішої втоми / западини світу.
заміряю, як тисне за бортом, і тихо сивію.
запитати б у дзеркала:... Читати далі →
люба м., сподіваюся, вдома не страшно і світло.
я пишу з найчорнішої втоми / западини світу.
заміряю, як тисне за бортом, і тихо сивію.
запитати б у дзеркала:... Читати далі →
переписую
перемальовую
перекладаю вагу на тінь від тіні
як би нудно це не звучало, чи не було
як би не ставало сутінкам у квартирі
тісно
звісно, ми не помістимося удвох
звісно, ця суперечка не має ні... Читати далі →
перемальовую
перекладаю вагу на тінь від тіні
як би нудно це не звучало, чи не було
як би не ставало сутінкам у квартирі
тісно
звісно, ми не помістимося удвох
звісно, ця суперечка не має ні... Читати далі →
| a farewell to night |
Пухкі трояндові поля
пролягають між тіл, тугих, наче мʼяз,
шипами електричного струму пронизують шкіру –
на відстані подиху
торкаєшся ландшафтів ключиць,
пестиш рогівкою ока... Читати далі →
Пухкі трояндові поля
пролягають між тіл, тугих, наче мʼяз,
шипами електричного струму пронизують шкіру –
на відстані подиху
торкаєшся ландшафтів ключиць,
пестиш рогівкою ока... Читати далі →