у дюнах повінь
мастите видиво
згасання хвилі спеки
на викоріненій смузі щоденної ходи
протяжністю понад життя
поглянь,
як молодо ще
плетиво шорстке
ошатно перетворює на вічність
безглуздість сподівань... Читати далі →
Храм поезії (🖤)
@uapoetsзв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
1 401 підписник
Відкрити в Telegram я мріяв стати космонавтом
але тепер це не професія — а позиція в черзі
на бюджетне місце
в імітаційному модулі
де ти з VR-шоломом
облітаєш макет дитячої мрії,
яка колись летіла до зірок,
а тепер — до... Читати далі →
але тепер це не професія — а позиція в черзі
на бюджетне місце
в імітаційному модулі
де ти з VR-шоломом
облітаєш макет дитячої мрії,
яка колись летіла до зірок,
а тепер — до... Читати далі →
Ти не впізнаєш мене,
моє біле пір'я спадає
стерильними бинтами
у водойму твоїх очікувань,
із ребер повільно сочаться чорнила
порочності,
та я обираю більше себе
не відбілювати.
Вода не боїться кольору —
вона... Читати далі →
моє біле пір'я спадає
стерильними бинтами
у водойму твоїх очікувань,
із ребер повільно сочаться чорнила
порочності,
та я обираю більше себе
не відбілювати.
Вода не боїться кольору —
вона... Читати далі →
і коли, чуєш, напишеш вірш,
кинеш його, мов м'ясо собакам,
я просто знатиму - ти знов не спиш.
і ніяка спідниця
вже нічого не прикриватиме,
бо темні важелі зійшлися у часі,
коли стоїш
на коліні, мов... Читати далі →
кинеш його, мов м'ясо собакам,
я просто знатиму - ти знов не спиш.
і ніяка спідниця
вже нічого не прикриватиме,
бо темні важелі зійшлися у часі,
коли стоїш
на коліні, мов... Читати далі →
Боги бездоріжжя,
Боги попечених сонцем плечей і носів,
Боги землі під нерівними нігтями,
Боги пролитої крові, а також цільної крові та її компонентів,
Боги матюків, що їм не місце в поезії,
Боги руїн... Читати далі →
Боги попечених сонцем плечей і носів,
Боги землі під нерівними нігтями,
Боги пролитої крові, а також цільної крові та її компонентів,
Боги матюків, що їм не місце в поезії,
Боги руїн... Читати далі →
Сутінки розривають надра моєї душі.
Афективний колапс мороку
розходиться по тілу, захлинаєшся ним.
Німий голос шепоче:
«Подайте руку, врятуйте мене».
Думки пульсують єдиним:
Навіщо я з тобою аж настільки... Читати далі →
Афективний колапс мороку
розходиться по тілу, захлинаєшся ним.
Німий голос шепоче:
«Подайте руку, врятуйте мене».
Думки пульсують єдиним:
Навіщо я з тобою аж настільки... Читати далі →
5
Мій флагман
Мій флагман буксує у водах стоячих.
Йому б подолати життєвий застій,
Йому б показати всім кволим й незрячим
Достойну і варту досягнення ціль.
Та флагман розслаблений в морі бурхливім.
Чомусь... Читати далі →
Мій флагман
Мій флагман буксує у водах стоячих.
Йому б подолати життєвий застій,
Йому б показати всім кволим й незрячим
Достойну і варту досягнення ціль.
Та флагман розслаблений в морі бурхливім.
Чомусь... Читати далі →
Легкозаймисті
нам з тобою
спекотно від гніву
безсилля
обпалює обличчя
ми з тобою
розтеклися сороміцькою смолою
змішались у нафтовий бітум
наш фатум —
стати асфальтом
вірогідно, ним ми і станемо
як лімфа... Читати далі →
нам з тобою
спекотно від гніву
безсилля
обпалює обличчя
ми з тобою
розтеклися сороміцькою смолою
змішались у нафтовий бітум
наш фатум —
стати асфальтом
вірогідно, ним ми і станемо
як лімфа... Читати далі →