Храм поезії (🖤)

Храм поезії (🖤)

@uapoets

зв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313

1,401 subscribers
Open in Telegram
деякі жінки зберігають запахи
наче спогади
консервують їх у маленьких ємностях
баночах з-під шампуню з шавлією
чи лавандою
і потайки відкривають щомісяця

це запах мого дитинства -
каже мені одна жінка
у... Read more →
За ширмою з листя
проміння іскриться,
Шукає дороги додолу.
Як злитком зависне,
то рвуться під тиском
Липневі одежі тополі.

Чи можна зігріти
зусиллями літа
Кутки, заморожені смутком?
Захоплені твістом
... Read more →
1 photo
Діду, прийом. Я виросла, дістаю до педалей
і легко орієнтуюсь по моху в хащах нічного саду.
Їжджу на автоматі – нашим зрадила ідеалам.
Мені вже не так цікаво, що же там далі,
тим більше, що стільки із... Read more →
Ті слова, що в глибинах народжені рибами,
Залишають наживки з гачків язика під лускою.
Мов у дзеркалі недоомріяне зчитую,
Недовиловлене, недовимолене. Не з тобою.

Я селюся у мушлях замріяних... Read more →
Марена замість моря
цілувала ногами
сонні сльози
замочені у солі
ноги
драбинками дряпають
обірваної шкіри солонинки
зацілованні
зашершавілі п'яти
не спочинені
у слизькій траві
листя м'яти
в... Read more →
ледь жевріють розмиті полюси
на стелажах під складками гофрованих фіранок

і бузиновий чай
роззявленим листом 
залігший у шершавість
настінно-успадкованих проріх
гірчить
гречаним медом і моїми девʼять... Read more →
Грішна!
За гроші гірша, продажніша.
Чи то моя ніша важливіша за вашу?
Хочу пестощів твоїм пестиком,
Твоїм ім'ям.
Все найприємніше тобою називаю, мій драконе.
Тану і течу, танком твого танку витечу на... Read more →
кохання це привілея та один із предметів розкоші
майже як свинина іберико
чи березневі овочі
кохати це те саме що грати у гольф
із багатими
білими
чоловіками—
до сорому мало зусиль
але в біса посереднього... Read more →
Сила ріки
Занурю душу стомлену у воду,
Відчую силу спраглої ріки.
Зніму броню своєї вроди
І відпущу зневіру залюбки

Нехай це ніжно-чорне плесо
Вгамує мій нестерпний біль,
Що крає серце ніби лезом,
Кровить... Read more →
8

Котиться берегом хвиля,
Косу омиває піщану.
Строчить сюжети дозвілля.
Слід свій вкарбовує фатум.

Хтось же цей слід залишив?
Хтось же його відшукав?
Свідки співців колишніх
Зрікалися тлінних прав.

Права... Read more →