привиди не зникають
не випаровуються
не розчиняються у повітрі
не розсіюються мов туман
пелена з очей і губ
привиди не зникають
вони стежать сумними очима
їх біль біжить за... Читати далі →
Храм поезії (🖤)
@uapoetsзв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
1 401 підписник
Відкрити в Telegram Архіви мертвих міст
Ніч заварює місячне місиво,
Доки ватра заграви потріскує.
Ти мені — про ази урбаністики,
Я – про змінні палітри земель.
Та коли не метелики нишпорять,
Не Великоднем вулиці стишені,
То... Читати далі →
Ніч заварює місячне місиво,
Доки ватра заграви потріскує.
Ти мені — про ази урбаністики,
Я – про змінні палітри земель.
Та коли не метелики нишпорять,
Не Великоднем вулиці стишені,
То... Читати далі →
ти ще сочишся по вилицях уві сні:
тепла живиця, ожинова кров і мед.
стерплий у жнив’яну пору, я знавіснів.
понад пологом байраку пливе печаль,
втішена ніжність і кинуте «поспішай».
бо на одного із нас... Читати далі →
тепла живиця, ожинова кров і мед.
стерплий у жнив’яну пору, я знавіснів.
понад пологом байраку пливе печаль,
втішена ніжність і кинуте «поспішай».
бо на одного із нас... Читати далі →
1 фото
“Death will be like that: we will be forever recognizing people we have never met.“
(Jeanette Winterson)
коли нас остаточно покладуть
(вкрай обережно — як кладуть у гончарну піч
сирі ще полумиски з... Читати далі →
***
Вона стоїть перед дзеркалом. Сукня в крапочку, обручка проста,
тонкий ланцюжок, в улоговині поміж грудей – фігурка Христа,
слабкі руки, короткі нігті, рожева смужка старого рубця.
Вона стоїть,... Читати далі →
Вона стоїть перед дзеркалом. Сукня в крапочку, обручка проста,
тонкий ланцюжок, в улоговині поміж грудей – фігурка Христа,
слабкі руки, короткі нігті, рожева смужка старого рубця.
Вона стоїть,... Читати далі →
погляд такий,
що навіть
заціпеніла донині медунка
хитає «так» своїм багатоголів’ям,
багатозначно відтискає тіні,
леготіє плавко —
то в повітрі
мій безрух отямився
як добре
цілувати хмари горілиць,
нарешті... Читати далі →
що навіть
заціпеніла донині медунка
хитає «так» своїм багатоголів’ям,
багатозначно відтискає тіні,
леготіє плавко —
то в повітрі
мій безрух отямився
як добре
цілувати хмари горілиць,
нарешті... Читати далі →
Колискова покидьків
Спіть, покидьки, ніч уже вимкнула останній кіоск.
Спіть, волоцюги, спіть, наче спати так просто,
і навіть бездомні собаки перестали сперечатися з місяцем,
і навіть найкращі поети... Читати далі →
Спіть, покидьки, ніч уже вимкнула останній кіоск.
Спіть, волоцюги, спіть, наче спати так просто,
і навіть бездомні собаки перестали сперечатися з місяцем,
і навіть найкращі поети... Читати далі →
ПОВІНЬ
Розлилась повінь. Грона почуттів
Розкинулися далями-лугами.
Це голоси загублених життів,
Покликаних незнаними богами.
Розлилась повінь і кудись пливе,
Не знаючи спочинку, меж, заслони,
Заповнивши... Читати далі →
Розлилась повінь. Грона почуттів
Розкинулися далями-лугами.
Це голоси загублених життів,
Покликаних незнаними богами.
Розлилась повінь і кудись пливе,
Не знаючи спочинку, меж, заслони,
Заповнивши... Читати далі →